Долар домінує у світі з середини минулого століття, і весь цей час йому пророкують швидкий і неминучий захід сонця. Американську валюту ховали і після запуску європейської – євро, і після світової фінансової кризи, що почалася в США 2008 року. Після вторгнення Росії в Україну розмови про кінець долара як світової резервної та розрахункової валюти спалахнули з новою силою.

Що змінилося за останнє десятиліття, і чи варто цього разу вірити пророкуванням?

Три факти підбадьорюють тих, хто ставить проти долара. По-перше, головний суперник США – Китай обійшов Євросоюз за розміром економіки та наздоганяє США.

По-друге, внутрішні чвари та протекціонізм підривають репутацію США як наднадійного позичальника та кредитора останньої інстанції. Визначний приклад – нещодавня рукотворна загроза першого в історії США дефолту .

І по-третє, американці все частіше використовують долар замість авіаносців та дронів для покарання країн, що загрожують США чи союзникам.

Поки що жоден із цих трьох аргументів на користь швидкого в’янення долара не звучить переконливо.

Америка в результаті уникла дефолту, знову показавши, що репутація головного і найнадійнішого боржника у світі для неї важливіша навіть за власних громадян. Білий дім погодився скоротити бюджетні витрати задля компромісу з опозицією.

Щодо безпрецедентних фінансових санкцій проти Росії за війну в Україні, то їх запровадили не лише США, а й Європа, Британія та Японія. Досі втеча від долара як резервної валюти супроводжувалася зростанням частки євро та єни – їхня частка минулого року збільшилася на 5%.

Виходить, щоб захиститися від санкцій Заходу недостатньо позбутися доларів. Потрібна нова резервна валюта.

Єдиний реальний претендент за межами Заходу – Китай. Але на юань припадає всього 3% світових резервів, і він має шлях довжиною в десятиліття, щоб стати реальною альтернативою долару.

Чи втрачає долар популярність?

У долара дві важливі функції, які роблять його головною валютою у світі.

По-перше, долар – резервна валюта. У ній зберігають зайві гроші ті, хто їх має.

По-друге, долар – розрахункова валюта. У ній розраховуються за товари та послуги не лише американці, а й увесь світ.

Позиції долара як розрахункової валюти посилюються, незважаючи на активні спроби Китаю, Росії, Бразилії, Індії та інших економік, що розвиваються, торгувати в рупіях і юанях. Про це нижче, а спочатку про головну функцію долара – резервну.

До кінця минулого року у світі було накопичено резервів приблизно на 12 трлн доларів в еквіваленті. Майже 60% зберігається у доларах, близько 20% – у євро. Частка юаня – 3% , менше ніж у японської єни та британського фунта (по 5%).

Однак частка долара скорочується і, згідно з найсвіжішими даними МВФ, досягла мінімальної позначки з 1995 року.

Про масштаби та швидкість скорочення резервів у доларах йдуть запеклі суперечки.

Одні кажуть, що все стало набагато драматичнішим у 2022 році через безпрецедентні фінансові санкції проти Росії.

“Долар втрачає позиції резервної валюти набагато швидше, ніж прийнято вважати – написав гуру валютного ринку Стівен Лі Джен, який працював у Morgan Stanley і МВФ. – Два десятиліття його частка скорочувалася стабільно, але в 2022 темп цього скорочення збільшився в 10 разів”.

Згідно з його розрахунками, долар втратив 11% своєї частки з 2016 року, а з 2008 – удвічі більше.

Інші стверджують, що Джен перебільшує, і загалом у світі резервних валют у рік вторгнення Росії в Україну взагалі нічого не змінилося.

“Скажу лише, що я категорично не згоден. Насправді частка долара в резервах у 2022 році взагалі не змінилася”, – відповів Бред Сетсер, фахівець із валют з американського дослідницького центру Council on Foreign Relations (CFR).

За його розрахунками, падіння частки долара в даних МВФ пояснюється не втечею від американської валюти у відповідь на санкції проти Росії, а переоцінкою головного активу, в якому зберігають накопичені доларові резерви – держоблігації США.

Їхні ціни знижуються, оскільки кредитні ставки в Америці зростають. У 2022 році це відбувалося швидше, ніж у країнах-емітентах інших резервних валют, тому частка долара в резервах скоротилася, вважає Сетсер.

“А якщо скоригувати дані МВФ з урахуванням переоцінки держоблігацій США, взагалі жодної втечі від долара я не бачу. Більше того, у 2022 році жодна інша резервна валюта не мала такого попиту, як долар”, – стверджує Сетсер.

Похорон долара, що затягнувся

Про кінець домінування долара приблизно одними й тими ж словами говорять уже півстоліття , а то й більше, зазначає історик грошей та фінансової системи Ніл Фергюсон.

Бразильський президент Лула да Сілва під час недавнього візиту до Китаю сказав, що йому щоночі не дає спокою питання: чому всі торгують у доларах, хто це вирішив?

Французький президент Шарль де Голль в 1965 році висловлювався приблизно в тому ж дусі, а його міністр фінансів і майбутній президент Валері Жискар д’Естен запустив в обіг крилатий вислів “надмірний привілей”, без якого не обходиться відтоді жодна дискусія про швидке скидання долар.

Особливо активно долар ховали на рубежі століть у зв’язку з появою євро – єдиної валюти в Європі, де економіка не менш розвинена та порівнянна за розміром з американською.

Проте за 20 років обігу євро долар втратив лише 10% частки у світових резервах – на початку століття було близько 70%, тепер близько 60%.

Це у резервах. А в розрахунках взагалі нічого не змінюється. Долар залишається домінуючою валютою.

За даними Банку міжнародних розрахунків (BIS), останні тридцять із лишком років частка долара коливалася між 80% і 90%. І останнім часом він не втрачає, а набуває популярності: у 2010 році на долар припадало 85% усіх міжнародних розрахунків, а в 2022 – 88%.

Той факт, що долар залишається головною розрахунковою валютою, підтримує його позицію як головної резервної валюти, оскільки на чорний день відкладатиме краще в тій валюті, в якій дешевше і простіше оплачуватиме критичний імпорт і повертатиме зовнішні борги, коли цей чорний день настане.

Більше того, всі платежі в доларах проходять через американські банки – найбільші у світі – і влада США теоретично має можливість відстежувати рух грошей.

Платежі в юанях та інших валютах за межами західної фінансової системи приховані від їхніх очей, особливо якщо повідомленнями про них банки обмінюються в обхід міжнародної системи SWIFT.

Чому всі торгують у доларах

Стівен Лі Джен стверджує, що і як розрахункова валюта, долар згодом здасть позиції. Однак це справа не найближчого майбутнього, попереджає він, оскільки жодної альтернативи американським фінансовим ринкам у світі немає – ніхто навіть близько не зрівняється з ними ні розміром, ні глибиною, ні стабільністю, ні відкритістю.

Прекрасна ілюстрація цього – нафта, головний світовий товар.

Індія може платити у рупіях за російську сировину, а Китай – у юанях за саудівську. Але основною валютою нафтового ринку все одно залишається долар, тому що торгівля фінансовими контрактами на нафту на західних біржах за долари в багато разів перевищує обсяг торгівлі фізичними партіями сировини у всіх валютах разом узятих.

З усіх країн, що розвиваються, тільки Китай здатний кинути виклик США як світовому фінансовому центру. Але для цього йому доведеться створити свій глибокий, відкритий та ліквідний ринок фінансових контрактів на постачання товарів.

Одного переведення біржової торгівлі фізичними партіями нафти до Шанхаю недостатньо – доки фінансові інструменти торгуються в Нью-Йорку, долару нічого не загрожує.

Навіть якщо Саудівська Аравія – провідний світовий експортер нафти – погодиться продавати всю свою нафту за юані до Китаю, головного світового покупця нафти, частка Шанхайської енергетичної біржі зросте всього на 2 процентні пункти – до 7% світового нафтового ринку з нинішніх 5%. банку DNB, які цитує газета FT.

Чи бояться США заходу долара?

Питання перевернуть із ніг на голову, відповідає колишній міністр фінансів США Ларрі Саммерс. Досить, чому долар змінив фунт як резервної валюти.

“Історія дає однозначну відповідь: долар може втратити статус резервної валюти, але коли це станеться, у нас будуть серйозніші проблеми. Тому що якщо долар втратить свій статус, то тільки в результаті падіння авторитету і впливу США у світі. І тому, що ми влізли у непідйомні борги”, – сказав він нещодавно, у розпал рукотворної кризи через стелю держборгу, який погрожував Америці дефолтом.

Бажання чи небажання США підтримувати гегемонію долара у світі недостатньо – насильно милим не будеш, погоджується із Саммерсом валютний гуру Джен.

“Долар, як і раніше, має величезні переваги як міжнародну валюту, в основному завдяки гігантським, ліквідним і добре функціонуючим фінансовим ринкам. Однак збереження цих передумов не зумовлено”, – попереджає він.

“Якщо США будуть робити нові помилки і перестануть аналізувати минулі, настане час, коли світ активно уникатиме долара. Багато країн уже намагаються відмовитися від нього, нехай це і не в їх силах”.

Країнам із гігантським профіцитом торгівлі, на кшталт Китаю чи Саудівської Аравії, просто нікуди більше подіти накопичення. У світі немає доступних і ліквідних альтернатив доларовим активам вкладення трильйонів.

Деякі відомі експерти стверджують навіть, що гегемонія долара шкодить США, а статус емітента головної світової резервної валюти – тягар, а не привілей.

Попит на доларові активи дозволяє США фінансувати величезний дефіцит торгівлі та бюджету. Нічого хорошого в цьому немає , сперечається вже багато років американський економіст Майкл Петтіс із Центру Карнегі у Пекіні.

“Приплив іноземного капіталу в США не призводить до зростання інвестицій. Він лише пригнічує заощадження та роздмухує борг, – стверджує він. – А фінансові ринки допомагають економіці лише до певної межі, за якою вони приносять більше вигоди банкам, а не виробникам”.

“Захід долара пішов би на користь світовій економіці, і особливо США. А от для країн з профіцитом торгівлі він буде болючим”, – пише Петтіс.

Ці країни переважно виробляють сировину чи товари (як Росія чи Китай), і зберігають у доларах надлишки заощаджень. Тим самим було американський торговий дефіцит дозволяє їм штучно підтримувати профіцит і слабкий валютний курс, підвищувати конкурентоспроможність своїх виробників і придушувати попит у країні.

Це дає можливість відкладати структурну перебудову економіки з сировинної чи виробничої в сучасну, де споживання зростає разом із доходами і роллю громадян у суспільства.

Чи є альтернатива долару?

В історика Фергюсона і на цей випадок припасена крилата цитата – того ж екс-міністра фінансів США Ларрі Саммерса, чий підпис красується на доларових купюрах.

“Не можна щось замінити нічим”, – сказав Саммерс у 2019 році.

Альтернатив долару немає, упевнений він, тому що “Європа – музей, Японія – будинок для людей похилого віку, Китай – в’язниця, а біткоїн – експеримент”.

Єдиною реальною альтернативою західним валютам для розміщення резервів міг би стати юань, але для цього Китаю доведеться дуже змінитись. Потрібні реформи та відкритість, відмова від стимулювання накопичень та скасування контролю за рухом капіталу.

А поки що активи в юанях мають проблеми з усіма трьома основними функціями резервів: 1) зберігати капітал, 2) примножувати його 3) і бути ліквідними – тобто, мати можливість у будь-який момент продати актив за поточною ринковою ціною, а не аврально з гігантська знижка.

З ліквідністю великі проблеми, оскільки Китай обмежує як вкладення іноземців у свої фінансові ринки, і експорт капіталу.

Якщо ці обмеження скасувати, приватний капітал побіжить із Китаю у пошуках юрисдикцій із кращим захистом прав власності, зазначають експерти. Курс юаня ослабне – і прощавай, примноження капіталу.

Змагатися ж із США у захисті прав власників комуністичному Китаю без серйозних змін революційного масштабу протягом найближчих десятиліть не доведеться, навіть з урахуванням готовності США обмежувати ці права (але не експропріювати власність) для тих, хто потрапив під санкції.

Однак юань може поступово стати резервною валютою та без серйозної лібералізації руху капіталу, припускають економісти.

Китай активно просуває торгові розрахунки у своїй валюті, і таким чином поступово у центробанків його торгових партнерів накопичуються юані, зазначили у недавньому дослідженні американські та європейські економісти.

“Китайський підхід до інтернаціоналізації своєї валюти веде не до домінування юаня, а скоріше до багатополярного валютного світу , в якому долар, євро та юань співіснуватимуть”, – пишуть вони.

Щоправда, ще далеко. Одна справа мати можливість зберігати гроші в юанях, інша – бажати цього.

Можливість купити і продати долари в усьому світі безмежні, тоді як юань за межами Китаю торгується лише в Гонконгу та двох десятках менших центрів.

Офшорні депозити у юанях у доларовому еквіваленті обчислюються сотнями мільйонів порівняно з десятками трильйонів у офшорних доларах. Китайські валютні свопи (взаємні депозити у своїх валютах) із центробанками приблизно 40 країн ледве перевищують півтрильйона доларів в еквіваленті. Американські свопи – безлімітні.

Історик Фергюсон називає гонку між доларом, євро та юанем за домінування “черепашими бігами”.

Він нагадує, що перехід першого місця від фунта стерлінгів до долара був дуже поступовим, і фунт все одно поки що резервна валюта, нехай і на четвертому місці після японської єни.

На думку Фергюсона, такими темпами юань стане третьою резервною валютою у світі після долара та євро приблизно через двадцять років, до 2043 року.

Про перше місце ніхто навіть не заїкається.

До того ж, альтернативу долару поки що шукають тільки противники США. Союзників американців по табору розвинених демократичних країн жодної алергії до долара не відчувають.

А оскільки на них припадає майже половина світової економіки, а на США – ще 20%, долар у найближчому майбутньому залишиться домінуючою світовою валютою.

Олексій Калмиков