Якщо чинний президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган 28 травня піде з посади, у відносинах країни з рештою світу можуть відбутися значні зміни.

Під керівництвом Ердогана Туреччина розлютила західних союзників, налагодивши тісні стосунки з Росією. Він також посилав турецькі війська на конфлікти в Іраку, Сирії та Лівії.

Кандидат від опозиції Кемаль Киличдароглу пообіцяв бути більш прозахідним і менше втручатися у справи за кордоном.

Як може змінитися політика Туреччини щодо війни в Україні?

Туреччина намагається збалансувати підтримку, яку вона надає Росії та Україні від початку війни.

Вона відмовилася запровадити санкції Заходу проти Росії, але продала Україні безпілотники військового класу “Байрактар”.

Туреччина також виступила посередником в угоді про експорт українського зерна Чорним морем.

Якби Киличдароглу став президентом, він міг би менше підтримувати Росію, каже Хамдулла Байчар з Ексетерського університету.

“У нього не було б таких глибоких стосунків, – каже він. – Але знову ж таки, він не буде ворогувати з Росією”.

Як можуть змінитися відносини Туреччини із Заходом?

З моменту заснування Турецької Республіки в 1923 році вона традиційно була союзником західних держав.

Туреччина має одну з найбільших армій в НАТО. Вона також подала заявку на вступ до ЄС.

Однак президент Ердоган регулярно називає західні країни “імперіалістичними” або “несправедливими”.

Під час його президентства Туреччина поглибила зв’язки з Росією.

У 2019 році вона закупила кілька російських зенітно-ракетних комплексів С-400.

У відповідь США не допустили Туреччину до міжнародного консорціуму, який розробляє винищувач F-35.

Туреччина також блокує заявку Швеції на вступ до НАТО після вторгнення Росії в Україну, заявляючи, що Швеція переховує ворогів турецької держави.

Якщо Киличдароглу оберуть президентом Туреччини, він зосередиться на налагодженні відносин із західними країнами, каже Галіп Делей з Chatham House, аналітичного центру із закордонних справ у Лондоні.

“Він мав би більш офіційні стосунки із Заходом. Зовнішня політика була б менш особистою, ніж за президента Ердогана, і більш дипломатичною”, – каже він.

Киличдароглу каже, що як президент він поновить заявку Туреччини на вступ до ЄС і переконається, що в Туреччині виконуватимуть рішення Європейського суду з прав людини.

Водночас, погрожуючи вийти з угоди з ЄС щодо розміщення мільйонів сирійських біженців, він продемонстрував свою готовність протистояти західним державам.

Як можуть змінитися відносини Туреччини з країнами Близького Сходу?

З 2008 року Туреччина відправляла збройні сили для участі в конфліктах в Іраку, Сирії та Лівії.

У Лівії її сили підтримують Уряд національної єдності, який базується в столиці Триполі, у боротьбі з силами повстанців на сході країни під проводом генерала Хафтара.

“Туреччина має давні ділові інтереси в Лівії і хоче, щоб ситуація в країні була врегульована”, – каже докторка Бегум Зорлу з Сіті-університету в Лондоні.

В Іраку та Сирії турецькі війська протистоять групі під назвою Загони народної оборони (YPG), а також елементам Робітничої партії Курдистану (PПK), яка заборонена в Туреччині та багатьох інших країнах як терористична організація.

Уряд Туреччини підозрює YPG у підтримці PПK.

Це розлютило США, які вважають YPG одним із своїх ключових союзників у Сирії, що протистоїть режиму президента Башара Асада.

Киличдароглу каже, що як президент він обрав би зовнішню політику “невтручання”.

Однак неясно, чи виведе він турецькі сили з Іраку, Сирії чи Лівії.

«В опозиційному альянсі Киличдароглу є багато націоналістів, які були б проти цього”, – каже докторка Зорлу.

Як можуть змінитися відносини Туреччини з Китаєм?

Відносини Туреччини з Китаєм зав’язані на торгівлі та фінансах.

Країна приєдналася до китайської ініціативи “Один пояс, один шлях” для покращення торгових зв’язків і брала позики в Китаї.

Китай надав Туреччині свої перші вакцини від Covid під час пандемії.

Адміністрація Ердогана не хотіла засмучувати китайський уряд, тому зберігала мовчання щодо придушення Китаєм уйгурів – навіть попри те, що їх вважають тюркським народом.

Киличдароглу каже, що як президент він би обговорював це питання з урядом Китаю.

Однак Байчар каже: “Киличдароглу зараз активно говорить про уйгурів, але він може затихнути, якщо прийде до влади”.

Як Туреччина може впоратися з сирійськими біженцями?

За оцінками, у Туреччині офіційно зареєстровано 3,7 мільйона сирійців, які втекли від громадянської війни у своїй країні, а також біженці з інших країн, таких як Афганістан.

Президент Ердоган заявив, що Туреччина “не може впоратися” з такою кількістю.

І він, і Кемаль Киличдароглу заявили, що хочуть “нормалізувати” відносини з Сирією, щоб біженців можна було відправляти назад.

Але це означатиме, що вони повернуться жити під авторитарний режим президента Башара Асада.

Цього місяця турецькі ЗМІ процитували слова Киличдароглу: “Я відішлю всіх біженців додому, як тільки мене оберуть президентом, і крапка”.

Він погрожував вийти з угоди з Європейським Союзом, згідно з якою Туреччина погодилася прийняти мільйони біженців із Сирії, не дозволяючи їм перетинати кордони ЄС у пошуках притулку.

Киличдароглу каже, що ЄС не виконав свою частину угоди.

Чи зміниться зовнішня політика “м’якої сили” Туреччини в Африці?

За останні 20 років Туреччина відкрила нові посольства в десятках країн Африки.

Вона використала там свою м’яку силу, відкриваючи школи по всьому континенту та надаючи стипендії африканцям для навчання в Туреччині.

Туреччина також продавала оборонне обладнання, зокрема безпілотники, кільком африканським урядам.

Докторка Зорлу каже, що уряд Ердогана був активним в Африці, оскільки він намагався підвищити статус Туреччини як борця за бідніші країни.

“Президент Ердоган намагався сформувати коаліцію держав, які почуваються покинутими Заходом”, – каже вона.

Однак, за її словами, політика Туреччини щодо Африки, ймовірно, залишиться незмінною навіть у разі зміни президента.

Джеремі Говел