У будівлі поруч зі злітно-посадковою смугою на авіабазі Емарі в Естонії пілоти дивляться по телевізору повтор серіалу “Друзі”.

На екрані Рейчел щойно повернулася з перукарні, Рос чимось засмучений. Несподівано у дверях з’являється льотчик і спокійно каже: “Зомбі прямує на північ від Калінінграда”.

Пілоти миттєво підіймаються і йдуть до сусідньої кімнати, де розташовані екрани й цифрові карти з позначкою “Секретні дані НАТО”.

Це Сили швидкого реагування “Азотіз”, місії НАТО з патрулювання повітряного простору країн Балтії, що охороняє північно-східні кордони альянсу, де російські літаки регулярно перевіряють на міцність кордони НАТО.

Велика війна в Україні змусила альянс укріпити безпеку своїх східних кордонів. Ціль проста: утримати Росію від подальшого вторгнення в Польщу, Литву, Латвію та Естонію.

“Зомбі” – код російського літака, що поводиться підозріло.

“Причин може бути три, – пояснює командир ескадрильї Скотт МакКолл з британських ВПС. – Або він не надав план польоту, або не сигналізує [не виходить на зв’язок], або просто не реагує на вказівки авіадиспетчера з Управлі́ння повітряним рухом. Іноді всі три причини одночасно”.

Цього разу тривога виявляється хибною, “Зомбі” повертає на північ і летить геть від кордонів НАТО.

Естонська авіабаза Емарі, де стоять бойові “Тайфуни”, колись була базою радянських ВПС часів холодної війни. Поруч із нею в лісі досі є цвинтар, де поховані радянські пілоти, що літали на МіГ-15 і МіГ-17.

Сьогодні завдання пілотів НАТО – складне й невпинне. Тепер, коли Фінляндія вступає до НАТО, Балтійське море межує з сімома членами західного альянсу, а незабаром (коли приєднається Швеція) їх буде вісім.

Однак Росія має два інші стратегічні плацдарми на Балтиці: у Санкт-Петербурзі та в Калінінграді.

Російські винищувачі Су-27, повітряно-парашутний десант та вантажні літаки курсують над Балтійським морем між цими двома базами та за їх межами, постійно тримаючи авіацію НАТО в напрузі.

“Ми можемо пити каву, а наступної хвилини лунає сигнал тривоги”, – каже один з молодших пілотів “Тайфуна”, який просить не називати його імені.

“Ми реагуємо на будь-яку тривогу – так, ніби це реальна проблема. Біжимо до літака, вдягаємо спорядження, запускаємо двигуни, говоримо з диспетчерами, отримуємо дозвіл, а потім вирулюємо і злітаємо у повітря так швидко, як тільки можемо”.

Інший пілот теж наближається до одного з “Тайфунів”. Він підстраховує колегу і в разі потреби готовий злетіти у небо.

Командир ланки Річ Лиск вказує на довгу ракету, закріплену збоку фюзеляжу. “Це Метеор, – пояснює він. – Перебуває в експлуатації з 2018 року. У передній частині має власну радіолокаційну головку самонаведення, в задній частині – силову установку з ПВРД”.

Інші, дрібніші ракети, призначені для ближнього повітряного бою, закріплені на кінцівках крила.

Що ж насправді відбувається, коли пілоти наближаються до російських “зомбі”? Адже ніхто, мабуть, не хоче скидати ракети й розпочинати Третю світову війну?

“Наша роль тут – захищати повітряний простір НАТО, – пояснює командир ескадрильї Скотт МакКолл і загадково додає – наші правила ведення бойових дій засекречені”.

Інший пілот відповідає більш очікуємо. “Ми не знаємо, який літак маємо перехопити. Тому ми наближаємось до нього, ідентифікуємо, а потім отримуємо подальші інструкції з оперативного центру”.

Що я точно знаю, так це те, що ці пілоти Королівських ВПС роблять багато якісних фото “зомбі”, коли вони наближаються і супроводжують їх у повітряному просторі НАТО.

“Ми провели вісім місій з перехоплення, – каже МакКолл. – Всі вони були спрямовані проти російських літаків. Ми кілька років займалися охороною повітряного простору в країнах Балтії, але немає жодних сумнівів у тому, що незаконне вторгнення Росії в Україну змінило нашу динаміку”.

Змінилася ситуація і на місцях – з’явилась гостра потреба розмістити достатню кількість сухопутних військ для стримування можливого російського вторгнення.

Прем’єрка Естонії Кая Каллас, яка виросла в Радянському Союзі, каже, що не сумнівається: якщо вторгнення РФ в Україну матиме успіх, то наступними будуть країни Балтії. Це лише питання часу.

У зв’язку з цим НАТО посилює військову присутність у східній Європі. Зокрема, тут, на півночі Естонії, базується багатонаціональна бойова група під керівництвом британців. Основні бойові танки “Челленджер-2”, реактивні системи залпового вогню, вертольоти “Вайлдкет” та “Апач” і навіть рота французьких іноземних легіонерів покликані стримувати будь-які дії Москви.

“Завдання НАТО тут, у Прибалтиці, – каже британський військовий Бріг Джайлс Гарріс, – полягає у стримуванні Росії без ескалації”.

Однак бойова готовність НАТО тут незначна в порівнянні з величезними силами, які Росія може перекинути через кордон. І сили стримування в Естонії, по суті, діятимуть як “розтяжка”, викликаючи швидке підкріплення, поки російські сили просуватимуться на захід.

“Бойових груп [в країнах Балтії] має бути достатньо для стримування, – каже Бріг Гарріс. – Якщо ж наша місія провалиться, і Росія все-таки вторгнеться, ми підемо на схід і будемо воювати”.

Френк Гарднер
Кореспондент BBC з питань безпеки, Естонія