Китай, Бразилія, Ватикан і країни Африки хочуть сприяти завершенню війни. У чому полягає мотивація потенційних посередників з усіх куточків світу – BBC Україна це з’ясувала.

Місія Хуея

Китай практично не брав участі у зусиллях припинити війну перші 12 місяців. Попри амбіції глобального гравця. Натомість Пекін проголосив нейтралітет, полегшив тягар війни для Росії купівлею енергоресурсів і поширив тези російської пропаганди.

У лютому 2023 року китайський дипломат Ван Ї заявив про підготовку мирного плану. Але замість цього 24 лютого МЗС Китаю опублікувало позицію щодо війни з 12 пунктів.

Деякі її пункти збігалися з інтересами України, але деякі українські експерти назвали неприйнятними. Наприклад, це припинення односторонніх санкцій, від чого виграла лише б Росія, а також відмова від розширення воєнних блоків, що поставило б хрест на намірах України вступити до НАТО.

На пресконференції до перших роковин війни Володимир Зеленський заявив, що хотів би провести перемовини з китайським лідером Сі Цзіньпіном, з яким жодного разу не спілкувався ще з 2021 року. З Пекіна чіткої відповіді на це не послідувало, і лише після візиту Сі Цзіньпіна до Москви 21 березня та після скандальної заяви посла Китаю у Франції, який поставив під сумнів суверенітет пострадянських держав, 26 квітня відбулася телефонна розмова Зеленського та Цзіньпіна.

За підсумками Китай вирішив направити до України,Росії та країн ЄС спецпредставника з питань Євразії, експосла в Росії Лі Хуея, а Україна врешті-решт призначила послом до Китаю ексміністра стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна.

На перемовинах з Лі Хуеєм 17 травня українські високопосадовці дали зрозуміти, що розв’язання війни можливе саме на основі формули миру Зеленського, і пояснили червоні лінії.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба на зустрічі з Лі Хуеєм заявив, що не сприйматиме будь-яких пропозицій, які передбачають втрату українських територій або заморожування конфлікту.

Андрій Єрмак під час зустрічі з спецпредставником заявив, що оскільки агресія відбувається на території України, то саме український мирний план містить відповіді на виклики, які створила війна.

“Ми зацікавлені в тому, щоб Китай був залучений до реалізації української формули миру”, – відзначив Єрмак.

На цих же перемовинах Китаю запропонували долучитися до вирішення питань, в яких Україна прагне допомоги інших держав:

• Протидія воєнним злочинам росіян, порушенню прав українських полонених і цивільних окупаційними силами
• Допомога з поверненням викрадених та примусово всиновлених росіянами українських дітей
• Функціонування Чорноморського зернового коридору
• Безпека на Запорізькій АЕС, її демілітаризація та виведення звідти російських військових.

На зустрічі керівник ГУР Кирило Буданов та заступник голови Офісу президента Роман Машовець розповіли спецпредставнику про ситуацію на фронті, втрати росіян та обстріли. Хоча даних про зміст розмови не оприлюднювали, не важко здогадатися, що китайську делегацію переконували у здатності країни відвоювати окуповані Росією території.

Єрмак також висловив Китаю подяку за підтримку територіальної цілісності і наголосив, що у Києві поважають недоторканність кордонів інших держав. Така згадка на перемовинах з китайським спецпредставником – натяк, що українська влада і далі підтримує принцип єдиного Китаю, попри заклики деяких політиків та громадських діячів розвивати відносини з Тайванем.

Після візиту до Києва Хуей має відвідати Польщу, Німеччину та Францію і закінчити своє турне в Росії.

На брифінгу 18 травня речник МЗС Китаю Ван Веньбін повідомив, що Лі Хуей зустрівся не лише з українськими високопосадовцями, але й з президентом Зеленським. Він наголосив, що Китай і далі діятиме відповідно до своєї позиції щодо війни, оприлюдненої 24 лютого, яку експерти вважають невигідною для України.

“Панацеї для подолання кризи немає. Усі сторони мають зробити свій внесок у зміцнення довіри та створення умов для припинення вогню”, – відзначив дипломат.

Веньбін повторив тезу, що безпека однієї країни не повинна досягатися за рахунок безпеки інших, що означає підтримку російської позиції про неарийнятність розширення НАТО на Україну.

Експертка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко відзначає, що наразі для Китаю місія Лі Хуея – питання іміджу. Вона також відображає прагнення до збільшення власної ролі у розв’язанні міжнародних конфліктів.

“До публікації 24 лютого 12 пунктів щодо війни можна було почути критику, що Китай, який претендує на статус глобального гравця, нічого не робить”, – пояснює експертка.

Після дипломатичного успіху на Близькому Сході, де Китай у березні домігся нормалізації відносин між Саудівською Аравією та Іраном, китайська дипломатія обмірковує посередництво в ізраїльсько-палестинському конфлікті, а також у війні Росії та України.

На думку Гриценко, Китаю вигідно позиціювати себе як миротворця, насамперед для внутрішньої аудиторії і країн так званого Глобального Півдня, показувати боротьбу за мир і водночас звинувачувати США в тому, що вони підливають олії у вогонь постачанням озброєнь.

“Китай не є надійним посередником у війні, не варто покладати надій на Пекін щодо надання гарантій безпеки. Китай не зацікавлений нести таку відповідальність, як і не готовий надати майданчик для перемовин”, – каже Гриценко.

Втім, Україні варто комунікувати з Китаєм, аби не відпускати його ще далі в обійми Росії.

На думку Гриценко, зараз в Пекіні вичікують на результати українського контрнаступу, і якщо потім росіяни попросять про перемовини, Китай буде готовий допомогти. Але Пекін точно не наполягатиме на визнанні Криму російським чи проведених росіянами “референдумів”.

Співробітник тайваньського Інституту досліджень національної оборони та безпеки Юрій Пойта відзначає, що наразі Китай навіть не каже, що готовий стати посередником.

“Китай офіційно не говорив про те, що готовий стати посередником, йшлося про “конструктивну роль” у вирішенні “української кризи”. Китаю намагаються надати роль, яку він сам не хоче брати на себе”, – пояснює він.

На його думку, Китай намагається створити умови, за яких міг би брати участь в перемовинах у майбутньому, на яких можуть сформувати майбутню архітектуру безпеки у Європі, а може й у світі. Завданням Лі Хуея в Україні було лише з’ясувати готовність українського уряду до переговорного процесу.

“Україна має доносити Китаю свою позицію, що не піде на будь-які територіальні поступки, про справедливий мир на основі міжнародного права”, – вважає Пойта.

Експерт каже, що не варто мати високі очікування від місії Лі Хуея.

“Китайські дипломати дуже ангажовані, в них проросійське бачення ситуації. У Китаї досі натякають, що 2014 року вчинено держпереворот в Україні, прийшла до влади маріонеткова прозахідна влада. Сприйняття ситуації у китайського дипломата є схожим на російське”.

На думку Пойти, Україна може спробувати отримати вигоди від перемовин. Китай можна просити допомогти з поверненням незаконно викрадених українських дітей, в забезпеченні ядерної безпеки – Пекін категорично проти застосування ядерної зброї у конфлікті, з функціонуванням зернового коридору – Китай є ключовим бенефіціаром його функціонування.

Як з’ясувала Економічна правда, за січень-березень коридором пішло 9,6 млн тонн вантажів, з них 3,1 млн тонн в Піднебесну. Україна стала першим поставником кукурудзи на китайський ринок.

Бразильські амбіції

Після того, як президентом Бразилії 1 січня став лівий політик Лула да Сілва, країна оголосила про повернення на світову арену. Це відбилося на її бажанні залучитися до розв’язання війни між Росією та Україною.

Координаторка курсу міжнародних відносин в університеті FAAP в Сан-Паулу Фернанда Магнотта відзначає, що Бразилія під керівництвом Лули да Сілви прагне взяти на себе лідерство та бути визнаною як глобальний гравець, тому охоплює низку зовнішньополітичних напрямків.

“Бразильська дипломатія має традицію виступати за мирне вирішення конфліктів і захищати посередницькі та багатосторонні рішення для чутливих ситуацій. Те, що ми бачимо зараз щодо України, є ще одним прикладом того”, – відзначає вона.

За першого президентства Лули да Сілви у 2003-2010 роках роль Бразилії на світовій арені суттєво зросла, зокрема, через економічне зростання. Вже після завершення правління Лули стали відомими випадки корупції у державних компаніях, розпочалися антикорупційні розслідування і судові процеси, економічні проблеми і гостре політичне протистояння в країні. Бразилія втратила вплив на міжнародні події, і зараз Лула да Сілва хоче повернути його.

Що важливо для України – саме на час першого президентства Лули припав розквіт українсько-бразильських відносин. Тоді був і найбільший товарообіг в історії країн, і реалізовувався проєкт Alcântara Cyclone Space з запуску ракети-носія Циклон-4 з бразильського космодрому Алкантара для комерціалізації запуску супутників. Завершився він, щоправда, невдачею – ракету так і не підготували, а у 2015 році Бразилія відмовилася від проєкту.

Проте зараз вислови та дії Лули викликали критику на його адресу в Україні.

Ще під час передвиборчої кампанії у травні 2022 року в інтерв’ю Time Лула заявив, що Зеленський “так само відповідальний за війну як і Путін”, і на його думку, мав припинити розмови про вступ України до НАТО і ЄС і зосередитися на перемовинах з Путіним.

У січні 2023 року стало відомо, що Лула відхилив запит Німеччини на постачання боєприпасів для танків Leopard, які мали надійти Україні, писала Folha de Sao Paolo.

В інтерв’ю CNN Лула тоді пояснив, що Україна має право захищатися, але він не буде постачати зброю, бо хоче не вступати у війну, а завершити її.

Далі послідувала його заява на зустрічі з журналістами 6 квітня.

“Путін не може забрати землю в Україні. Можливо, мова піде про Крим. Але те, на що він вдерся з нової спроби (захоплені 2022 року території. – Ред.), доведеться переосмислити. Зеленський не може хотіти всього. НАТО не зможе закріпитися на кордоні [з Росією]”, – заявив він.

Після цих слів бразильські ЗМІ написали, що Лула припускає можливість відмови України від Криму на користь Росії.

Реакція МЗС України на цю заяву була принциповою, але в ній також містився сигнал, що країна готова до діалогу з бразильським лідером.

“Україна цінує зусилля президента Бразилії з пошуку рішення задля припинення російської агресії. Водночас маємо чітко зазначити: Україна не торгує територіями”, – заявив речник МЗС Олег Ніколенко 7 квітня.

Лула критикував надання Україні озброєнь, а під час візиту в Емірати 16 квітня, що рішення про війну “ухвалили дві країни”, закликав створити групу держав-посередників.

“Путін не виступає з жодними ініціативами, щоб зупинити війну. Зеленський від України не виступає з жодними ініціативами, щоб зупинити війну. Європа та США продовжують робити свій внесок у продовження війни. Тож вони мають сісти за стіл і сказати: “Досить”, – заявив він.

Під час візиту президента Бразилії до Португалії наприкінці квітня його зустрів протест української діаспори. Після цього Лула вирішив надіслати в Україну на перемовини з Зеленським свого радника Селсу Аморіма – найдосвідченішого бразильського дипломата, який у 2003-2010 роках очолював МЗС Бразилії, а в 2011-2014 роках – Міністерство оборони.

Селсу Аморім прибув до України 10 травня – майже через півтора місяця після візиту в Москву, де в нього була зустріч з Путіним.

“Єдиний план, здатний припинити російську агресію в Україні, – це українська формула миру”, – заявив раднику бразильського президента Єрмак.

За підсумками зустрічі в Офісі президента зрозуміло, що Україна прагне від Бразилії допомоги:

• У поверненні понад 20 тисяч українських дітей, яких влада вважає незаконно депортованими на територію Росії
• У запобіганні екоциду, якому піддається довкілля внаслідок дій російської армії
• Сприяння Бразилії у запрошенні України до участі в саміті Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC) і ЄС, який відбудеться в липні в Брюсселі
• Візиту президента Лули до України

На думку Фернанди Магнотти, участь Бразилії у посередницьких зусиллях в Україні є частиною її прагнення переходу до багатополярного світу. Бразилія поділяє цінності з Заходом, але й звертає увагу на вимоги і потреби, які не представляють країни-лідери.

“Як і кілька країн глобального півдня, Бразилія захищає серію реформ у механізмах глобального управління та має застереження щодо політики США і Європи, бачить необхідність демократизації міжнародного порядку та сприяння альтернативним голосам”, – пояснює вона.

Експертка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко відзначає, що у величезної Бразилії повністю відсутнє відчуття страху з боку сусідів, їй складно зрозуміти становище України.

“Україну прагне окупувати велика ядерна держава, з армією, яку колись вважали “другою у світі”, яка ще й виступала гарантом безпеки України за Будапештським меморандумом 1994 року – це суттєва загроза. Для Бразилії такої загрози не існує, там не розуміють, що з Росією неможливо домовитися”, – вважає вона.

В таких умовах невеликим латиноамериканським державам – Уругваю та Парагваю, які у своїй історії зазнавали поразок від більш могутніх сусідів, простіше зрозуміти Україну.

На думку Гриценко, бразильський президент щиро вважає, що є єдиним, хто пропонує реалістичні речі для припинення війни.

“Визнати Крим російським в обмін на припинення кровопролиття для України є неприйнятним, але Лула щиро не розуміє такої позиції, на його думку, це можливість припинення війни і повернення Україні низки територій”.

На думку експертки, в бразильському керівництві не розуміють сенсу конфлікту між Росією та Україною, а погляд на путінську Росію як на якийсь перепрошитий СРСР є далеким від реальності.

М’яка реакція України на заяви Лули да Сілви свідчить про бажання президента Зеленського активізувати співпрацю з країнами Латинської Америки, серед яких Бразилія – завжди для України на першому місці.

Такі наміри були в українського президента від початку його правління – у 2019 році він зустрічався з попередником Лули Жаїром Болсонару (2019-2022), тоді обговорювалося і поновлення співпраці в ракетно-космічній галузі, і можливість купівлі в Бразилії літаків Super Tucano.

Болсонару не виправдав надії українського керівництва, ще й відвідав Путіна у Москві напередодні вторгнення, 16 лютого 2022 року. В Україні переконані, що роль у слабкій реакції Бразилії на російське вторгнення зіграла залежність бразильського сільського господарства від російських добрив. Хоча бразильську позицію на підтримку України в ООН завжди відзначають із вдячністю.

У липні 2022 року Зеленський заявив бразильському телеканалу Globo, що не підтримує “позицію нейтральності” Болсонару.

Цього року латиноамериканський напрямок зовнішньої політики України отримав нове дихання. Зеленський заявив, що хоче саміту з Латинською Америкою.

Над розвитком відносин з регіоном працюють міністр Кулеба, експосол в Німеччині, заступник міністра закордонних справ Андрій Мельник, спецпредставник МЗС у Латинській Америці та Карибському регіоні Руслан Спірін, а департамент МЗС, відповідальний за регіон, очолює експосол в Бразилії Володимир Лакомов, якого Лула да Сілва у 2010 році нагородив Орденом Південного Хреста – найвищою державною нагородою Бразилії.

Після візиту Селсу Аморіма Бразилія надала агреман (дозвіл) на призначення послом в країні Андрія Мельника. Відповідний указ президента Зеленського ще не підписаний, але призначення на посаду посла відомого дипломата, заступника міністра свідчить, яке велике значення Україна надає Бразилії.

Папа-миротворець

Папу Римського Франциска в Україні піддавали критиці за позицію щодо війни.

У квітні 2022 року українська громадськість та УГКЦ розкритикували ідею Хресної ходи у Римі, під час якої хрест несли українка і росіянка. Обурення викликало бажання порівняти страждання двох народів у той час, як всі опитування свідчать – більшість громадян Росії підтримують політику Путіна.

Коментар Папи щодо загибелі російської імперської пропагандистки Дарії Дугіної, яка поділяла ідеологію свого батька Олександра Дугіна, прихильника знищення України, взагалі став приводом для виклику апостольського нунція (посланника Ватикану) до МЗС України.

“Маю на думці бідолашну дівчину, що злетіла в повітря у Москві від бомби, закладеної під сидінням автомобіля. За війну платять невинні”, – заявив Папа у серпні 2022 року після того, як Дугіна загинула внаслідок вибуху авто.

Папа Римський вважає, що Україна стала полем протистояння великих держав.

“Є імперські інтереси, не лише Російської імперії, а й імперій інших сторін. Для імперій характерно ставити нації на другий план. Поле бою – Україна”, – заявив він у березні 2023 року швейцарському телебаченню RSI.

В Україні не розуміють небажання Папи Римського відвідати Україну, якщо йому не вдасться одночасно здійснити візит до Росії.

“Я поїду або в обидва місця, або в жодне”, – сказав він в інтерв’ю аргентинському виданню La Nacion 11 березня.

В Україні є кілька мільйонів вірян Української греко-католицької церкви та сотні тисяч вірян Римо-католицької церкви, серед яких є постраждалі від війни, біженці, ті, хто втратив на війні родичів.

Втім, в своїх заявах Франциск неодноразово і підтримував Україну.

На Різдво 2022 року він згадав про “українців, які переживають це Різдво в темряві, холоді, далеко від своїх домівок через знищення, спричинені десятьма місяцями війни”.

9 січня у промові перед дипломатами він порівняв війни, подібні російській агресії проти України, зі “злочином проти Бога та людства”, а у лютому заявив, що “близький до мученицького українського народу”.

На цьому тлі миротворча ініціатива Ватикану викликала непорозуміння.

30 квітня після триденного візиту до Угорщини Папа Франциск повідомив, що Ватикан бере участь у миротворчих зусиллях, щоб покласти край війні.

“Зараз триває місія, але вона ще не публічна”, – заявив він.

І в Україні, і в Росії вже 1 травня високопосадовці заявили, що нічого не знають про миротворчі зусилля Святого Престолу.

Секретар РНБО Олександр Данілов 2 травня повідомив Радіо Свобода, що йому “складно сказати взагалі про яку ініціативу йдеться”, а на будь-які мирні домовленості “має дати агреман наше суспільство”.

Данілов нагадав, що для України базовими для домовленостей є:

• Повернення до кордонів 1991 року
• Кримінальне покарання відповідальних за розв’язання війни
• Компенсація збитків, завданих агресією
• Гарантії безпеки для України

Опитування Центру Разумкова, проведене 28 квітня – 3 травня на замовлення видання ZN.ua, показало, що більшості українців нічого не відомо про миротворчі зусилля Папи Римського, а його позиція не має підтримки.

13 травня Зеленський під час візиту до Італії зустрівся з Папою Римським.

“Оскільки війна триває на території України, мирний план може бути тільки українським”, – заявив президент під час зустрічі.

Він повідомив, в чому Україна потребує допомоги Ватикану:

• Повернення незаконно то примусово вивезених до Росії дітей
• Сприяння визволенню полонених
• Зерновий коридор
• Відвідання України Понтифіком і його молитва за всіх українців, які потерпають від російського терору

Зеленський також закликав Понтифіка чітко засудити військову агресію Росії проти України, не порівнювати жертву та агресора.

“Війна йде на українській землі, гинуть українські військові та мирні жителі, тому будь-яка мирна пропозиція має виходити з Києва, а не з Ватикану, Китаю чи ще звідкись”, – заявив президент того ж дня на пресконференції.

Навздогін 14 травня опубліковано твіт радника голови Офісу президента Михайла Подоляка.

“Ватикан – це насамперед про мораль. Коли агресора називаєш агресором. Коли зло, яким є Росія, йменується злом. Тільки так народжується свята Справедливість”, – відзначив він.

І все ж 18 травня блог Il Sismogafo, який висвітлює новини Ватикану, повідомив, що з Києвом перемовини вестиме кардинал Маттео Зуппі, а з Москвою архієпископ Клаудіо Гуджеротті. І Зеленський, і Путін начебто погодилися на перемовини з спеціальними посланниками Ватикану, але кандидатури перемовників мають ще схвалити. Як повідомляє Reuters, речник Ватикану Маттео Бруні заявив, що наразі не може коментувати цю інформацію.

Кардинал Маттео Зуппі є архієпископом Болоньї, з 2022 очолює Єпископську конференцію Італії. Він відомий як прихильник діалогу з ЛГБТ-спільнотою, зокрема, в католицькій церкві.

Архієпископ Клаудіо Гуджеротті знає Україну,був апостольським нунцієм (дипломатичним представником Ватикану) у Києві у 2015-2020 роках, до цього займав аналогічні посади в Азербайджані, Грузії, Вірменії та Білорусі, а 2022 року призначений префектом Дикастерії Східних Церков – відповідає за відносини з православними церквами, церквами Близького Сходу та Вірменії.

Миротворчі зусилля Ватикану експерти оцінюють скептично.

Старша наукова співробітниця італійського Інституту міжнародних відносин Нона Міхелідзе вважає, що дипломатія Ватикану зазнала невдачі.

На її думку, допис Подоляка свідчить, що звинуваченням у “посередництві на користь агресора” Київ остаточно закрив двері Ватикану, не дозволив йому діяти як посереднику саме щодо військових питань.

“Україна не розглядає Ватикан як політичного актора чи інституцію, на відміну від інших потенційних посередників, таких як Туреччина, Китай чи ООН. Для них “Ватикан — це, перш за все, мораль”. Ця перспектива пояснює, чому Київ не критикує Туреччину та Китай за нейтральну позицію”, – пояснює експертка.

Міхелідзе вважає, що висловлювання Папи вплинули негативно на сприйняття посередництва Ватикану. Йдеться про його вислів “НАТО гавкає на ворота Росії”, що означає сприйняття цієї війни як проксі-війни між Заходом та Росією.

“Наратив про “проксі-війну” вважається за своєю суттю колонізаторським, оскільки він позбавляє українського народу суб’єктності, підриває його спроможність бути активним учасником конфлікту та можливих переговорів. Він представляє Україну та її 40-мільйонне населення лише пішаком у руках так званих “великих держав”, – відзначає італійська експертка.

Ще однією причиною невдач ватиканської дипломатії вона вважає прохання про негайне припинення війни, яке ігнорує громадську думку в Україні, у якій домінує прагнення повернути втрачені території.

“В Україні війну сприймають як антиколоніальну боротьбу за фізичне виживання проти російського загарбника, за свободу та за Європу. Саме через цей контекст дипломатія Ватикану зазнала невдачі і навряд чи досягне успіху в майбутньому, за винятком питань, що стосуються гуманітарних проблем”, – вважає Міхелідзе.

Скептично оцінює миротворчі зусилля Ватикану колишній посол України в Італії Євген Перелигін (2012-2020).

“Папа Римський поставив укладання мирного договору за будь-яких умов як мету – що не підходить нашій державі. Я думаю, він і далі буде грати роль миротворця, за мир за будь-яких умов”, – заявив він в інтерв’ю Радіо НВ.

Натомість український консультант з питань взаємодії з релігійними організаціями, історик Денис Коляда відзначає, що Україна в підсумку може виграти від зусиль Папи Римського. Цей громадський діяч став відомим торік, бо веде переписку і має зустрічі з понтифіком.

“Ватикан не переслідує якихось економічних, геополітичних інтересів чи встановлення зон впливу, не задіяний в якихось альянсах”, – вважає Коляда.

На його думку, ватиканська дипломатія досі вважає, що з Росією можна домовитися. Це є, зокрема, наслідком російської пропаганди, яка стверджувала, що причиною війни було розширення НАТО.

“Ми розуміємо, що це був лише привід, а метою Росії є знищення української державності. Розуміємо, що мирні домовленості не можуть проходити без НАТО, бо хтось має надавати гарантії безпеки Україні”, – каже Коляда.

На думку експерта, у Ватикані розраховують достукатися до раціонального голосу обох сторін, показати абсурдність війни.

“Проблема в тому, що Росія не мислить раціонально, і до Ватикану поступово приходить розуміння, що таке Росія”, – каже він.

В таких умовах Україна скоріше і далі переконуватиме Понтифіка відвідати Україну. Папа (Іван Павло II) востаннє був в Україні 2001 року, і попри всі неоднозначні заяви, візит Франциска з радістю вітатимуть кілька мільйонів вірян Української греко-католицької та Римо-католицької церкви.

“Я думаю, що Папа Франциск може приїхати в Україну. Це людина відчуття, в нього є щире прагнення допомогти”, – вважає Коляда.

На його думку, Франциск відображає історію папи Бенедикта XV (1914-1922), який намагався примирити ворогуючі сторони під час Першої Світової війни. Коаліції не сприймали пропозиції Ватикану, часто бачили у них відстоювання інтересів своїх супротивників – тобто Бенедикта XV могли одночасно звинувачувати і в пронімецькій, і профранцузькій позиції, у той час як військові двох країн вбивали один одного десь під Верденом.

Втім, Бенедикту XV вдалося домогтися обміну десятків тисяч полонених, направлення в нейтральну Швейцарію тисяч полонених, які постраждали від газових атак, Ватикан сприяв поширенню інформації про військових, які потрапили в полон.

Коляда нагадує про внесок Франциска в обмін полонених.

“Франциск був залучений до обміну азовців, великого осіннього повернення жінок, взяв на себе зобов’язання допомогти у поверненні українських дітей”.

На його думку, риторика Папи щодо примирення насправді може сприяти поверненню українців з полону, а отже Україна все одно має користь від його позиції.

“В Україні хочуть, щоб він і у звільненні полонених допомагав, і одночасно засудив кремлівське кодло – треба зрозуміти, що це взаємовиключні процеси. Треба ухвалити рішення, чи ми переступаємо через минулі образи і дякуємо Папі, що він рятує наших людей, чи приносимо ці старання Папи в жертву, аби отримати засудження Кремля”, – каже він.

Турне африканських президентів

Останньою, 16 травня, оголошена ініціатива посередництва з боку шести африканських країн.

Лідер Південно-Африканської республіки Сиріл Рамафоса повідомив, що президенти ПАР, Єгипту, Сенегалу, Уганди, Республіки Конго та Замбії незабаром відвідають Київ та Москву з місією.

Вона не є місією Африканського Союзу, який включає 54 країни, а лише ініціативою вказаних країн.

В Офіс президента BBC Україна повідомили, що візит африканських лідерів відбудеться за кілька тижнів, в ньому точно братиме участь президент ПАР і ще кілька лідерів країн Африки.

Оголошення про миротворчі зусилля ПАР відбулося лише за кілька днів після того, як посол США в ПАР Рубен Бріджеті звинуватив країну в постачанні зброї та боєприпасів Росії. За словами дипломата, це відбулося на військово-морській базі Саймонс Таун поблизу Кейптауна 6-8 грудня 2022 року, коли там перебувало вантажне судно Lady R, яке належить підсанкційній компанії. І цей факт ставить під сумнів нейтралітет ПАР у конфлікті, про який вона офіційно твердить.

В офісі Рамафоси відреагували на це заявою, що триває розслідування, і висловили розчарування, що “посол США зайняв контрпродуктивну публічну позицію”.

Оглядачі переконані, що звинувачення сприяли тому, що ПАР взяла на себе лідерство у миротворчій місії.

“Південно-Африканська Республіка бере на себе провідну роль, здається, щоб зберегти обличчя після критики щодо підтримки Росії”, – вважає журналістка BBC Monitoring у Найробі Беверлі Очієнг.

“Миротворча місія Рамафоси в Україні є чистим відхиленням (уваги. – Ред). Президент Південної Африки відчайдушно намагається відвернути увагу від економічних і політичних проблем усередині країни, а також від своїх невдач у зовнішній політиці”, – пише колумніст Bloomberg Боббі Гхош.

Сиріла Рамафосу критикували за надання переваги Кремлю у спілкуванні – на початку вторгнення з Путіним президент ПАР Рамафоса обговорював ситуацію вже 10 березня 2022 року, з Зеленським – аж у середині квітня.

А у лютому 2023 року, напередодні перших роковин війни, біля узбережжя ПАР відбулися спільні військові навчання з кораблями Китаю та Росії.

Попри це тло, для України візит африканських президентів важливий, щоб спробувати переконати їх принаймні зменшити рівень представництва на другому саміті Росія-Африка, який має відбутися 26-29 липня 2023 року у Санкт-Петербурзі.

У 2019 році у першому саміті Росія-Африка взяли участь всі 54 африканських держави, і 45 з них представляли лідери держав. Тож успіхом для України буде відмовити якомога більше африканських президентів, прем’єрів та спікерів парламентів від участі у другому саміті.

В коментарі BBC Україна голова програми африканського управління та демократії Південноафриканського інституту міжнародних відносин Стівен Грузд каже, що для оглядачів повідомлення про візит було сюрпризом.

Частина лідерів має добрі стосунки з Росією, їхній досвід миротворчих місій відрізняється від українських реалій.

“Будь-яке зусилля зупинити війну має бути підтримане. Але ці лідери мають досвід вирішення конфліктів в Африці, переважна більшість з них були громадянськими війнами, а тут суверенна держава вторглася до іншої суверенної держави, яка є значно меншою”, – каже Стівен Грузд.

На думку експерта, ключовим питанням для посередництва є те, чи досяг конфлікт тієї стадії, коли обидві сторони вважатимуть, що перемовини краще, ніж продовження боїв. І тут є сумніви в успішності місії.

“Україна каже, що хоче повернути Крим, Росія явно не захоче бачити це питання за столом перемовин. Як це сумістити?”, – каже він.

Журналістка BBC Monitoring у Найробі (Кенія) Беверлі Очієнг відзначає мотивацію деяких учасників африканської групи посередників.

“Уганда є членом руху неприєднання та постійно утримується від резолюцій ООН щодо конфлікту та є рішучим прихильником посередництва”.

Цікаво, що головний опонент президента Уганди Йовері Мусевені, який може взяти участь у візиті, – Боббі Вайн – вже відвідав Україну восени 2022 року і навіть записав пісню на її підтримку. Правителя країни він вважає тираном, якому Росія близька за духом.

Уганда, Єгипет та Республіка Конго були країнами, в які Сергій Лавров здійснив турне у 2022 році.

“Вони сподіваються, що зможуть змусити обидві сторони підтримати зернову угоду ООН і покласти край конфлікту. І, можливо, вважають, що мають вплив на Росію, яка мала сприятливі відносини з кожною із них навіть під час війни”, – каже Очієнг.

Сенегал відіграє важливу роль у Західній Африці. У 2022 році сенегальський президент Макі Саль – на той час голова Африканського союзу – відвідав Путіна у Росії, щоб обговорити кризу з постачанням продовольства та добрив, але не завітав до України, що з нерозумінням сприйняли у Києві.

На цьому тлі Замбія – єдина країна, яка постійно підтримує Україну під час голосувань в ООН.

“Замбія проголосувала за засудження Росії. Це дає їй шанс зіграти значну роль у конфлікті, який посилив тиск на доступ до товарів і добрив”, – вважає Очієнг.

Велике значення матиме присутність президента Єгипту. Ця країна для України є ключовим економічним партнером в Африці багато років.

Українська компанія “Нібулон” до війни була великим постачальником зерна в цю країну і вважала себе елементом продовольчої безпеки Єгипту. Керівник компанії Олексій Вадатурський вбитий російським ударом по Миколаєву у липні 2022 року. Якщо президент Єгипту Абдул Фаттах аль-Сісі відвідає Україну – це привід показати йому зруйнований будинок у Миколаєві, де загинула людина, яка забезпечувала зерном його країну.

Під час війни щодо позиції Єгипту надходили суперечливі повідомлення – країна постійно голосує за цілісність України в ООН, але водночас не пішла на зустріч США і дозволила російських військовим літакам перетинати авіапростір країни. Під час витоку з Пентагону були публікації, що нібито Єгипет готувався надати боєприпаси Росії – в Каїрі відкинули цю інформацію.

Українська африканістка Марта Олійник-Дьомочко відзначає, що візит широко висвітлюватимуть ЗМІ африканських країн, і це можливість донести до них бажання України розвивати відносини, поборотися з російською пропагандою.

“Найкраще буде звозити африканських лідерів в ті місця, які були окуповані Росією у Київській області, показати, що вона наробила”.

На її думку, результативність посередництва обмежена – яку б формулу миру не пропонували африканські лідери, Україна буде дотримуватися формули президента Зеленського. Окрім того, африканських лідерів попросять тиснути на Росію задля функціонування зернового коридору.

Як від цього виграє Україна?

Ініціативи посередництва, які оголосили різні країни, можна вважати успіхом для України. Адже Росія прагнула, щоб Україну взагалі не сприймали як суб’єкта міжнародних відносин, вирішували питання за її спиною, намагалася насадити думку про “маріонетковий київський режим”.

А тепер виходить так, що в Київ їдуть перемовники до української влади, з нею розмовляють як з рівноправним партнером.

Звісно, Україна ще не домоглася візитів Лули да Сілви чи Папи Франциска, і навряд чи Київ, так само як Москву, відвідає Сі Цзіньпін. Але зміни у ставленні до України помітні. Перемовини Україна може використати для розвитку двосторонніх відносин, протидії російській пропаганді, тиску на Росію для збереження зернового коридору, повернення полонених, викрадених дітей, виведення російських військ з Запорізької АЕС.

Навряд чи якась з держав може переконати Україну сісти за стіл перемовин саме зараз – до закінчення контрнаступу.

Проте це не означає, що Україна не запросить Бразилію, Китай, Ватикан африканські країни або Саудівську Аравію, яка 19 травня також оголосила про прагнення бути посередником, долучитися до перемовин пізніше. У той момент, який українська влада вважатиме вдалим.

Ймовірно, що деяким з них навіть запропонують стати гарантами безпеки. У Києві вважають, що подібна відповідальність буде на користь престижу держав.

Георгій Ерман