Важко уявити більш доречний символ занепаду військової могутності Росії, ніж вигляд самотнього танка сталінських часів, що проїжджає Красною площею під час традиційного святкування Дня Перемоги 9 травня. Протягом останніх двох десятиліть Володимир Путін використовував День Перемоги, щоб продемонструвати відродження сучасної Росії як військової наддержави, і в кожному щорічному параді зазвичай беруть участь десятки найновіших танків. Цього року, однак, єдиним танком на параді був Т-34 часів Другої світової війни.
Неминуче, ганебна відсутність танків на цьогорічному параді до Дня Перемоги була широко витлумачена як ще один доказ катастрофічних втрат Росії в Україні. Незабаром соціальні мережі зарясніли дописами, що висміювали Кремль. “Сучасну російську військову техніку набагато легше знайти на українських виставках військових трофеїв, ніж на параді Перемоги в Москві”, – зазначив офіційний акаунт Міністерства оборони України в Твіттері. Інші були менш витонченими. “На параді в Москві був один танк! Сміємося на всю Україну”, – написав народний депутат України Олексій Гончаренко. “В Україні є фермери, які мають більше танків”, – пожартував інший користувач Твіттеру.
Парад одного танка у вівторок став останнім у серії ударів, які вже кинули тінь на підготовку до цьогорічного святкування Дня Перемоги. Протягом місяця, що передував святу, понад двадцять міст по всій Росії скасували плани проведення військових парадів. Хоча офіційно це пояснювалося міркуваннями безпеки, ці скасування підживлювали припущення, що Росія просто не має достатньої кількості військової техніки для проведення регіональних парадів, оскільки переважна більшість танків та іншої техніки вже відправлена в Україну.
Ще більшим ударом стало повне скасування цьогорічного маршу “Безсмертний полк”. Цей масовий захід, під час якого представники громадськості проходять російськими містами з портретами членів сім’ї, які служили в Червоній армії під час Другої світової війни, став невід’ємною частиною ритуалу святкування Дня Перемоги в Росії протягом останнього десятиліття і був схвалений самим Путіним. Тим не менш, Кремль вирішив заборонити марші цього року на тлі побоювань, що члени сімей російських солдатів, загиблих в Україні, можуть спробувати взяти в них участь. Оскільки російські офіційні особи все ще заперечують катастрофічні наслідки вторгнення в Україну, останнє, чого хотів Кремль, – це щоб тисячі скорботних родичів зібралися на публіці і привернули увагу до масштабів трагедії.
Негативна оптика навколо цьогорічного святкування Дня Перемоги завдає шкоди особисто Володимиру Путіну, який відіграв важливу роль у тому, що це свято стало центральним елементом національної ідентичності сучасної Росії. Часто вважають, що День Перемоги завжди домінував у російському календарі, але це просто неправда. Насправді, протягом 46-річного періоду між закінченням Другої світової війни і розпадом СРСР радянська влада провела лише три військові паради до Дня Перемоги. Інші свята, такі як Перше травня та річниця більшовицької революції, вважалися набагато важливішими.
Лише з приходом до влади Путіна на рубежі тисячоліть День Перемоги почав займати свою нинішню позицію як найважливіше державне свято Росії. За останні два десятиліття Путін перетворив День Перемоги на центральний елемент псевдорелігійного культу перемоги зі своїми священними символами, святами, святими і догмами. Істерія навколо свята стала відома як “Побєдобєсіє” або “манія перемоги”, а кожен, хто наважується поставити під сумнів високо санітарну версію Кремля про Другу світову війну, ймовірно, буде покараний з такою суворістю, яка колись була притаманна середньовічним єретикам.
Шанування ролі Росії у розгромі нацистської Німеччини виявилося надзвичайно політично вигідним для Путіна. Це допомогло йому відновити національну гордість росіян після приниження 1990-х років і проклало шлях до повернення до авторитаризму в сучасній Росії шляхом реабілітації Сталіна і мінімізації злочинів радянської епохи. Путін також відродив лексику Другої світової війни як зручний спосіб нападати на своїх ворогів, регулярно тавруючи внутрішніх і зовнішніх опонентів як “фашистів”. Дійсно, в сучасній Росії термін “нацист” втратив будь-яке значення і став позначати будь-кого, хто вважається “антипутінцем”.
Ця токсична тенденція найбільш очевидно проявляється по відношенню до України. Кремлівські лідери роками демонізують українців як “нацистів”, незважаючи на повну відсутність в українському уряді жодного справжнього ультраправого політика. Передбачувано, коли Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, він оголосив “денацифікацію” країни своєю головною військовою метою. Російський диктатор знову повернувся до цієї теми під час промови до Дня Перемоги у вівторок, прямо порівнявши свій неспровокований напад на Україну з боротьбою проти нацистської Німеччини.
Нескінченні апеляції Путіна до пам’яті про Другу світову війну явно покликані мобілізувати російську громадськість на підтримку нинішньої війни, але вони не можуть повністю замаскувати похмурі реалії його вторгнення в Україну, що стрімко розгортається. Те, що спочатку планувалося як триденна кампанія з повалення українського уряду і захоплення контролю над країною, перетворилося на найкривавіший європейський конфлікт з часів Гітлера і Сталіна. За останні п’ятнадцять місяців російські військові втрати були настільки великими, що високопоставлені представники американської розвідки тепер відкрито ставлять під сумнів те, що армія Путіна все ще зберігає здатність “підтримувати навіть скромні наступальні операції”. Зважаючи на те, що найближчими тижнями очікується великий український контрнаступ, у Москви мало підстав для оптимізму.
У певному сенсі поетично, що події навколо цьогорічного святкування Дня Перемоги наблизили російську аудиторію до неприємної правди. Від скасування регіональних парадів і громадських маршів до відсутності танків на Красній площі, пересічному росіянину стає до болю очевидно, що в Україні все йде не за планом. Подія, задумана як пропагандистський спектакль для демонстрації сили путінського режиму, натомість підкреслила зростаючу слабкість Росії. Путіна часто звинувачують у тому, що він живе минулим, але цей День Перемоги він хотів би забути.
Пітер Дікінсон