Коронація Чарльза III, що відбудеться 6 травня, продемонструє розкіш королівського двору, якою славляться британці. Однак ця глибоко релігійна подія, просякнута багатовіковими традиціями, може здатися недоречною у 2023 році. Чи не втратила вона своє первісне значення і чи потрібна взагалі монарху?

Хоча британці звикли до пишнот, натовпу та вуличних вечірок, що супроводжують королівські урочистості та ювілеї, ця коронація має особливий масштаб: тут і середньовічна присяга, і єлей у ложці XII століття, і 700-річний трон з каменем, який, за легендою, “застогнав”, впізнавши легітимного монарха.

Деякі експерти порівнюють коронацію з весіллям – але замість дружини монарха вінчають з державою. 2000 людей, що спостерігатимуть за коронацією Чарльза ІІІ у Вестмінстерському абатстві, запитають, чи визнають вони його монархом. Потім йому дадуть коронаційний перстень і попросять скласти присягу.

Все це нагадує ритуали прадавніх часів. І не дивно, адже церемонії коронації у Британії мало змінилися за останні 1000 років. За законом вони не потрібні, оскільки монарх автоматично займає трон після смерті свого попередника. Але це символічний жест, що формалізує відданість монарха цій ролі, каже Джордж Гросс, що очолює дослідницький проєкт коронацій у Королівському коледжі Лондона.

Він вважає, що публічна обіцянка монарха “захищати закон і справедливість з милосердям” є унікальним і особливим моментом.

“У нестабільному світі, де лідери постійно порушують міжнародні норми права, наш монарх має сказати, що “це фундаментальні речі, які мають значення”, і мені це подобається”.

Поєднання старого й нового?

З 1066 року англійських королів майже завжди коронував архієпископ Кентерберійський, який має “благословити і помазати” монарха.

Акт помазання, ймовірно, є свідченням того, що коронація – це фундаментально релігійна подія. Голову, руки й груди монарха освячують єлеєм із середньовічної коронаційної ложки. А після цього наносять хресне знамення.

Помазання підносить “монарха майже до рівня священника”, каже Гросс, і сигналізує про роль монарха як очільника церкви.

“Це англіканська церемонія, і помазання має важливе значення, оскільки дарує монарху божу благодать”, — каже Девід Торранс, який написав парламентську дослідницьку статтю про коронацію.

“Цим англіканська церква також нагадує всім, що вона є однією із встановлених церков Великої Британії, а монарх – її верховним правителем”.

Помазання – єдина частина коронації, прихована від сторонніх очей, оскільки вона вважається інтимним моментом, каже Хелена Вудакр, директорка Royal Studies Network. Монарх знімає плащ, а лицарі закривають його від натовпу.

За традицією, помазання британських монархів здійснюється єлеєм, що зберігся з попередніх коронацій. Однак Чарльз відмовився від освяченої олії, яку використали під час коронації його матері. Для нього виготовили свіжу партію – з оливок, вирощених на Олеонській горі, де похована його бабуся, принцеса Аліса.

Вибір освяченої олії також відповідає “сучасним почуттям”, каже Вудакр, він “поєднує в собі традиції та спадкоємність, адаптації та зміни” у той момент, коли деякі запитують, чи потрібна монархія взагалі.

“Коронація – це шанс короля під’єднатися до сили минулого й сформувати своє майбутнє. Всі ці давні традиції допомагають зміцнити його становище”.

Чи дбати про традиції?

Грем Сміт з антимонархічної групи “Республіка”, що виступає за обрання лідера Британії, сумнівається у тому, що традиція є вагомим аргументом для коронації.

“Більшість людей не можуть згадати, коли її проводили востаннє, тому ця традиція ні для кого нічого не означає, – каже він. – Вона не має конституційної цінності, Чарльз і без неї став би королем”.

Дійсно, монарху не потрібна коронація, щоб правити, і деякі обходилися без неї, як свого часу Едуард VIII, який зрікся престолу. Європейські монархії давно відмовились від коронацій, і є припущення, що інтерес до неї у Британії також слабшає.

Нещодавнє опитування YouGov показало, що 48% респондентів не дуже хочуть або взагалі не збираються дивитися коронацію. Інше опитування, проведене під час платинового ювілею королеви, виявило, що, хоча 60 % британців підтримують монархію, більшість вважають, що королівська родина менш важлива для країни, ніж у 1953-му, коли коронували Єлизавету ІІ.

Стівен Еванс, виконавчий директор Національного світського товариства, каже, що з моменту останньої коронації в 1953 році, релігійний ландшафт Британії “змінився до невпізнання”, і “для багатьох англіканська церемонія буде чужою”.

У 1953-му люди знали основні аспекти церемонії, зауважує історик Девід Торранс, тоді як зараз, вони менш обізнані. Але, за його словами, статистика показує, що кількість парафій у Лондоні зростає, і багато англіканських церков відвідують чимало вірян.

“Під час похорону королеви було багато поєднань релігії й церемоніалу. Гадаю, палац був здивований реакцією публіки… люди дуже пильно спостерігали за церемонією, – каже він. – Тож, якщо й будуть спроби зробити коронацію менш англіканської, це може бути пов’язано з тим, що в Британії зараз спостерігають поширення різних релігій”.

Коронація ХХІ століття?

Однак основна частина церемонії пов’язана з однією вірою, каже, директорка Центру вивчення сучасної монархії, професорка Ганна Вайтлок.

“Проблема в тому, що в основі всього лежить помазання [і] присяга, яка стосується підтримки англіканської церкви. Не можна змінити фундаментальні частини коронації, адже там йдеться про все те, чого немає у багатоконфесійній й багатоетнічній Британії”.

Професорка Вайтлок каже, що були спроби модернізувати коронацію, наприклад, зробити її коротшою, замовити нову музику та залучити різних гостей, “але це – спроби змінити стиль без зміни суті”.

Вона підозрює, що будь-які значні модифікації вимагатимуть капітального підходу, такого як скасування англіканської церкви або референдуму щодо існування монархії, чого вона не очікує найближчим часом.

“Легітимність монархії ґрунтується на традиціях і спадкоємності, тому, гадаю, якби принц Вільям відмовився від коронації, це було б сприйнято як щось надто радикальне. Не думаю, що люди до цього готові”.

Історик Джордж Гросс вважає, що королівська родина намагається модернізувати коронацію іншими способами – приміром, зменшуючи витрати на неї.

І хоча це не рідкість, коли коронації відбуваються в економічно важкі часи (як це було з Георгом VI під час великої депресії), рішення скоротити список гостей для Чарльза до чверті від тих, що були присутні на коронації його матері, може бути серйозною спробою палацу організувати розумні витрати, вважає Гросс.

З ним не погоджуються критики коронації, які вважають, що церемонія вартістю в мільйони фунтів – недоцільна витрата державних грошей під час економічної кризи.

Британський департамент культури, медіа та спорту не назвав попередню вартість церемонії, але очевидно, що це буде недешево. Досі невідомо, скільки коштував похорон королеви, хоча для порівняння – похорон королеви-матері у 2002 році коштував Британії 5,4 мільйона фунтів стерлінгів.

При цьому реакція британців на їхню смерть свідчить про те, що певний інтерес до монархії досі залишається.

Попрощатися з Єлизаветою ІІ прийшли приблизно 250 тисяч людей, і така ж кількість відвідала похорон її матері. Порівняно з 67-мільйонним населенням Британії це може здатися незначною цифрою, але близько 40% дивилися похорон по телевізору.

Чи матиме коронація такий самий ефект, ще належить з’ясувати, хоча професорка Вайтлок налаштований скептично.

“Немає сумніву, що деякі люди подивляться й скажуть: це те, що Британія робить найкраще – з пишністю та красою. Але дуже дратує думка про те, що одна людина лише за правом народження помазана й поставлена над іншими. Її не обирали, і вона не представляє Британію ні в релігійному, ні в етнічному відношенні”.