• Німеччина та Італія зайняли більш жорстку позицію щодо політики Китаю
• Європейські столиці звернули увагу на тісні зв’язки Китаю з Росією

Вражені тісними зв’язками Китаю з президентом Владіміром Путіним і репресіями всередині країни, європейські країни запроваджують нові обмеження на китайський експорт та інвестиції, що більше відповідає стратегії, яку відстоює Вашингтон. Про це йдеться у тексті Bloomberg.

Такі країни, як Німеччина та Італія, наслідують приклад Нідерландів і вивчають експортний та інвестиційний контроль, запроваджений США, згідно з публічними заявами та численними джерелами, знайомими з думкою лідерів країн.

Головним рушієм є продовження союзу Китаю з Росією попри вторгнення в Україну, а також її агресія за кордоном і проти власного народу.

Ці зміни означають серйозний зсув для континенту, який раніше противився прагненню США розірвати економічні зв’язки з Китаєм. Хоча важливі розбіжності залишаються, вони відображають розчарування щодо другої за величиною економіки світу на тлі війни в Україні.

Ці зміни супроводжуються набагато більш критичними публічними коментарями з боку високопосадовців, які раніше остерігалися висловлюватися проти Пекіна.

“Китай для нас є партнером, конкурентом і системним суперником, – заявила міністерка закордонних справ Німеччини Анналена після візиту до Китаю на початку, – На жаль, у нас склалося враження – я хочу підкреслити, на жаль, – що аспект системного суперника стає дедалі сильнішим”.

“Не тільки тому, що Китай поводиться більш наступально назовні – можна сказати, агресивно – але й більш репресивно всередині країни”, – сказала вона, назвавши дії Китаю вдома і за кордоном “більш ніж шокуючими”.

США і ЄС працюють над розробкою інструментів для уповільнення прогресу Китаю в таких галузях, як напівпровідники і оборона. Вони обговорюють експортний контроль, жорсткішу перевірку інвестицій і посилення співпраці щодо критично важливих матеріалів.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц веде тісні переговори з цього питання зі США, які наполягають на глобальній блокаді доступу Китаю до ключових товарів. Одна з цілей: обмеження експорту до Китаю хімічних речовин, потрібних для виробництва напівпровідників.

Навіть Італія, яка підтримує тісні зв’язки з Пекіном, шукає шляхи обмеження впливу китайської компанії Sinochem на виробника шин Pirelli SpA, найбільшим акціонером якої вона є. Можливі заходи включають обмеження обміну інформацією про секретні технології з будь-якими членами ради директорів, призначеними Sinochem. Прем’єр-міністерка Джорджія Мелоні також схиляється до виходу з угоди про приєднання до суперечливої китайської ініціативи

“Один пояс, один шлях”, яка профінансувала 900 мільярдів доларів на інфраструктурні проєкти в усьому світі. Італія є єдиною країною G7, яка підписала цей план.

Ці зміни порадують адміністрацію президента Джо Байдена, яка прагнула представити єдиний фронт з союзниками і розподілити тягар неминучих економічних наслідків, які прийдуть з посиленням конфронтації.

“Розподіл тягаря, коли йдеться про певні економічні втрати для захисту національної безпеки, важче оцінити кількісно, а потім важче реалізувати, – заявив радник з нацбезпеки США Джейк Салліван. – Але це фундаментальна концепція, яка забезпечує ефективне функціонування альянсів”.

“Ігнорування економічних залежностей, які сформувалися за десятиліття лібералізації, стало дійсно небезпечним”, – сказав він.

Китай і економічна безпека будуть головними темами на зустрічі лідерів G7 в Японії наступного місяця, за словами чиновника, знайомого з перебігом дискусій. Існує широка згода щодо необхідності зменшення ризиків, але не повного розриву.

За словами Ендрю Смолла, старшого наукового співробітника Індо-Тихоокеанської програми Німецького фонду Маршалла, офіційні особи США “терпляче працюють в рамках G7 і за її межами над досягненням консенсусу щодо експортного контролю, перевірки інвестицій, Тайваню та низки інших питань”, а “Європа і США рухаються в одному напрямку з тих самих питань, з тих самих причин, що й Китай, просто з різною швидкістю і часто різними мовами”.

У цьому підході є суттєві застереження. Прикладом цього стала нещодавня поїздка президента Франції Еммануеля Макрона до Пекіна, де він заявив, що Європа не повинна бути втягнута в конфлікт між Китаєм і США щодо Тайваню.
Європейські країни, включаючи Францію, а також Німеччину, хочуть бути впевненими, що не відбудеться відриву від китайського ринку. Як і США, вони прагнуть зменшити ризики у чутливих сферах, включаючи квантові обчислення, біотехнології та критично важливі корисні копалини.

Ще одним викликом для Європи є розбіжності у поглядах її 27 країн-членів. Вони, ймовірно, стануть очевидними, коли лідери блоку зустрінуться в Брюсселі наступного місяця і обговорюватимуть стратегію щодо Китаю. Проте офіційні особи кажуть, що надмірна залежність Європейського Союзу від російських нафти і газу та болісний процес диверсифікації джерел енергії після вторгнення Москви змусили блок переглянути свою політику взаємодії з автократичними країнами.

“Вторгнення Росії в Україну також загострило європейське сприйняття того, як геополітичні ризики впливають на економіку, – сказав Смолл. – А підтримка Китаєм Росії посилила сприйняття Китаю як ідеологічної та безпекової загрози”.