Видання пояснює, що дзвінок китайського лідера, в першу чергу, повинен був послати сигнал Європі.
Протягом декількох тижнів китайські чиновники говорили іноземним колегам, що зараз не час просувати мирні переговори між Росією і Україною. Вони стверджували, що обидві сторони не зацікавлені в цьому, оскільки кожна з них сподівається завоювати більше територій у найближчі місяці. Так само чиновники припустили, що лідеру Китаю Сі Цзіньпіну ще зарано говорити з президентом Володимиром Зеленським.

Тому багатьох здивувала новина про телефонну розмову лідерів Китаю і України 26 квітня, яка стала першою після російського вторгнення, – пише The Economist. Більше того, китайський уряд оголосив, що незабаром відправить спеціального представника в Україну й інші країни для обговорення «політичного врегулювання української кризи».

Жодна зі сторін не повідомила багато подробиць. Міністерство закордонних справ Китаю процитувало слова Сі Цзіньпіна, який заявив, що діалог – це єдиний шлях вперед.

«У ядерній війні немає переможців», – сказав він.

Зеленський описав їхню розмову як «довгу і змістовну». Він сказав, що цей дзвінок і призначення нового посла України в Китаї дадуть «потужний імпульс» двостороннім відносинам. Росія, тим часом, відзначила готовність Китаю спробувати розпочати переговори. Але вона додала, що Україна та її прихильники «продемонстрували свою здатність руйнувати будь-які мирні ініціативи».

«Чим же пояснюється зміна позиції Китаю? Росія і Україна не наблизилися до мирних переговорів. Поле бою також не дуже змінилося. Але цей заклик з’явився після періоду інтенсивної дипломатії, зосередженої на підході Китаю до України. І це сталося всього через кілька днів після того, як посол Китаю у Франції викликав дипломатичний фурор, поставивши під сумнів суверенітет колишніх радянських республік», – звертає увагу The Economist.

Міністерство закордонних справ Китаю швидко відхрестилося від цих коментарів. Однак, для багатьох у Європі та в колишніх радянських республіках цей вибух став ще одним доказом того, що Китай занадто близький до Росії, щоб виступати в ролі миротворця в Україні. Вони і так скептично поставилися до мирного плану, запропонованого Китаєм у лютому, оскільки він перегукується з багатьма вимогами Кремля і не передбачає виведення російських військ.

Такі сумніви посилилися після березневого візиту Сі Цзіньпіна в Москву, де він пообіцяв розширити співпрацю всього через кілька днів після того, як Міжнародний кримінальний суд звинуватив Путіна у воєнних злочинах. США також стверджують, що Китай розглядає можливість продажу зброї Росії, що, на думку європейських лідерів, перетнуло б «червону лінію».

Китай заперечує будь-які такі плани і відкидає будь-яку критику своїх відносин з Росією.

«Але китайські чиновники все більше усвідомлюють, що позиція Сі Цзіньпіна щодо України підриває його зусилля, спрямовані на те, щоб переконати європейські уряди протистояти американському тиску, спрямованому на економічне «відокремлення» від Китаю і на більш пряме протистояння йому в питаннях безпеки, в тому числі щодо Тайваню», – йдеться в статті.

Європейські лідери вимагають від Сі Цзіньпіна робити більше для припинення війни в Україні, навіть коли вони обговорюють свою довгострокову стратегію щодо Китаю. Президент Франції Еммануель Макрон і президента Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн були серед тих, хто під час нещодавніх візитів в Китай закликав Сі Цзіньпіна поговорити з Зеленським.

Ніщо з цього не змінило стратегічного розрахунку китайського лідера. Його пріоритет – суперництво з Америкою. І він, як і раніше, розглядає Росію як цінне джерело енергії, зброї і дипломатичної підтримки. Він рішуче налаштований не допустити, щоб Путін зазнав принизливої поразки, яка може призвести до його заміни прозахідним лідером.

«Фундаментальні речі залишаються незмінними», – каже Алєксандр Ґабуєв з російсько-євразійського центру Карнеґі в Берліні.

Він припускає, що Китай відклав дзвінок Зеленському через побоювання щодо того, що саме лідер України може сказати публічно. Але потім Пекін прискорив плани, щоб погасити пожежу після висловлювань китайського посла і «показати, що Макрон та інші, хто з ентузіазмом ставиться до дипломатичної ролі Китаю, не помиляються».

Те, що Китай не має наміру відмовлятися від Росії або чинити на неї реальний тиск, стало зрозуміло ще раз у квітні, коли новий міністр оборони Китаю генерал Лі Шанфу відвідав Москву під час свого першого закордонного візиту на цій посаді. Він заявив Путіну, що російсько-китайські відносини «виходять за рамки військово-політичних союзів часів Холодної війни».

Проте Сі Цзіньпін рішуче налаштований позиціонувати себе – особливо на Глобальному Півдні – як відповідального лідера великої світової держави. І він все ще сподівається вбити клин між США і Європою – критично важливим джерелом інвестицій і торгівлі, які необхідні Китаю для відродження його економіки.

Залагодження конфлікту навколо свого посла у Франції навряд чи було головною метою Китаю. Але вибір часу не випадковий, – вважає Юн Сунь з аналітичного центру Стімсона.

«Китай не має реалістичних очікувань, що війна скоро закінчиться. Але це не означає, що Китай не може скористатися можливістю посилити свій вплив і доброзичливість, яку він створює у відносинах з Європою», – пояснила вона.