Експерти, дивлячись на скорочену після кінця Холодної війни оборонну промисловість на континенті, сумніваються, що обіцянка Києву буде виконана.
Від початку війни в Україні гігантські роботи і високотехнологічні нагрівачі на одному з найбільших в Європі заводів з виробництва боєприпасів працюють цілодобово, щоб виготовити 155-міліметрові артилерійські снаряди, яких так бракує Україні. Якщо все піде за планом, до 2028 року компанія Nammo випускатиме до 200 тисяч снарядів на рік або у 20 разів більше, ніж у довоєнний період.

Але навіть так це буде не достатньо швидко і замало для українських військових, які кажуть, що їм потрібно в середньому 250 тисяч 155-міліметрових снарядів щомісяця щоб відбити атаки Росії. Насправді, сукупна потужність усіх 11 заводів, які виробляють снаряди в Європі, все одно не зможе задовольнити відчайдушні потреби України, – пише New York Times.

Ця проблема відчутна в усіх країнах НАТО, які через більш ніж три десятиліття після закінчення Холодної війни скоротили оборонні витрати до мінімуму, витрачаючи більше на соціальний захист населення. І зараз, коли навіть США намагаються задовольнити попит на системи озброєнь, чиновники і аналітики все частіше задаються питанням, чи зможе Європа розширити виробництво у своєму скороченому військово-промисловому секторі настільки, щоб надати Україні необхідну їй допомогу.

Відповідь, схоже, негативна, принаймні в короткостроковій перспективі. Союзники по НАТО сподіваються задовольнити нагальні потреби України за рахунок запасів у себе вдома, поки вони нарощують виробництво.

«Зараз це війна за промислову потужність, як для допомоги українцям, так і для відновлення запасів. Я думаю, що ми повинні були розуміти це раніше і діяти раніше, але ми там, де ми є», – сказав виконавчий директор Nammo Мортен Брандтцег в телефонному інтерв’ю з Вашингтона, де він зустрічався з офіційними особами в Конгресі і Пентагоні.

Брандтцаег сказав, що Європі доведеться пройти «довший шлях», відновити оборонну свою промисловість, ніж США, які він назвав «менш протекціоністськими» і «з більш довгостроковим баченням ринку».

Минулого місяця ЄС погодився витратити до 2,14 мільярдів доларів на допомогу в постачанні мільйона 155-міліметрових снарядів Україні впродовж 12 місяців . Це рівень, якого США з їхніми більш потужними запасами і налагодженими системами фінансування вже досягли. Але Європі доведеться докласти зусиль, щоб дійти до нього.

«Цілком можливо, що ми не зможемо цього досягти», – сказав Габріеліус Ландсбергіс, міністр закордонних справ Литви.

New York Times пише, що європейський успіх значною мірою буде залежати від компанії Nammo, одного з найбільших виробників снарядів на континенті. Nammo, штаб-квартира якої розташована приблизно за годину їзди на північ від Осло, спільно належить норвезькому уряду і оборонній компанії, мажоритарним власником якої є Фінляндія. Вона виробляє і зберігає боєприпаси в дев’яти європейських країнах і США, і прагне розширювати свою діяльність на обох континентах. Але її керівники часто стикаються з тим, що їхнім планам заважає небажання багатьох країн брати на себе зобов’язання щодо значного збільшення оборонних витрат.

«Потрібні термінові рішення від країн, щоб бути готовими фінансувати цей величезний промисловий потенціал», – сказав Брандтцаег, підкресливши, що це «неможливо» без довгострокових контрактів.

Особливо це стосується 155-міліметрових артилерійських снарядів, витрати на які країни Європи скоротили в першу чергу після Холодної війни. Норвегія, наприклад, не замовляла жодного снаряда у Nammo з початку 1990-х років. Тепер країна зробила крок вперед, замовивши, за оцінками представників галузі, 35 тисяч 155-міліметрових снарядів на загальну суму 408 мільйонів доларів. Представники Nammo, які з міркувань безпеки і конкуренції не розголошують поточні обсяги виробництва 155-міліметрових снарядів, кажуть, що до війни компанія випускала їх «кілька десятків тисяч». Проте, за словами Брандтцаега, його компанії знадобиться щонайменше три роки, щоб виконати норвезьке замовлення, яке ще обговорюється і за яке уряд ще не заплатив.

Nammo роками продавала стабільні, але скромні обсяги боєприпасів військовим у Північній Європі і США. Але, як і іншим оборонним підрядникам, після початку війни в Україні їй катастрофічно не вистачає ресурсів, необхідних для задоволення вибухового попиту на боєприпаси. Протягом останнього року компанія закуповувала більше металів, пального та інших матеріалів для нарощування виробництва снарядів. Але для потрібно також більше роботів та інших виробничих машин. Перша партія такої техніки буде доставлена на завод Raufoss у червні, після того, як у травні для їх розміщення підготують площі. До того часу темпи виробництва залишатимуться «приблизно нормальними», – сказав Джон Арне Борресен, який керує лінією складання 155-міліметрових артилерійських снарядів на Raufoss.

Nammo будує новий, більший завод для виробництва 155-міліметрових снарядів, але він буде завершений лише наприкінці 2024 року. Але навіть тоді, за словами Борресена, для обслуговування машин знадобиться більше робітників. А найняти людей з інженерною освітою або іншими навичками, необхідними для нагляду за складанням високотехнологічних озброєнь, – це складне завдання. Nammo також стикається з більш новим викликом для свого майбутнього виробництва: потенційна конкуренція з TikTok за доступ до енергопостачання на півдні Норвегії після того, як наприкінці листопада популярний додаток для обміну відеоматеріалами переїде до розташованого неподалік сховища даних.

Минулого літа уряд Норвегії схвалив заявку TikTok на отримання електроенергії для дата-центру, який, як очікується, створить тисячі робочих місць. Але це розлютило Брандтцаега, який заявив, що розподіл державної енергії ризикує «поставити відео з котами вище нагально необхідних оборонних проєктів».

Свейн Атле Хагасет, виконавчий директор компанії Green Mountain Data Centers, яка здає об’єкт в оренду TikTok, заперечує, що це становить загрозу для Nammo, стверджуючи, що в регіоні наразі надлишок енергії.

Домінік Гілле, виконавчий віце-президент французької компанії Nexter, сказав, що його компанія збільшила робочий день своїх співробітників до трьох змін з однієї, щоб не відставати від попиту у воєнний час. Nexter також виробляє 155-міліметрові протитанкові і протиповітряні боєприпаси. Але компанії потрібні запчастини і матеріали, якщо вона хоче подвоїти своє виробництво. Це привело Гілле в Nammo минулого тижня, щоб отримати деяку допомогу від конкурента.