Йшов 1973 рік. Джоел Енгель, американський інженер, який працював над програмою NASA Apollo, очолював роботу зі створення першого в світі портативного мобільного телефону.
Дослідження в Bell Labs, де працював Енгель, кілька десятиліть тому сприяли розробці дещо незграбних автомобільних телефонів, які дозволяли здійснювати дзвінки в дорозі. Тепер його команда намагалася розвинути технологію на крок вперед – створити пристрій, який можна носити з собою всюди.
Проте 3 квітня в лабораторії Енгеля задзвонив стаціонарний телефон. Він взяв слухавку.
“Привіт, Джоеле!”, – сказав голос на іншому кінці лінії. Це був Мартін “Марті” Купер, лідер конкуруючої дослідницької групи в компанії Motorola.
“Я тобі дзвоню мобільним телефоном, справжнім мобільником, – сказав Купер. – Персональним портативним телефоном”.
Незабаром можна буде вести розмови з іншою людиною – і навіть з кількома людьми одночасно – з будь-якого місця в будь-який час. Згодом з’явиться можливість передавати короткі текстові повідомлення, а пізніше – зображення та, зрештою, емодзі. Мобільні телефони справді змінили спосіб спілкування людей – але це лише верхівка айсберга того, що вони для нас зробили.
Через п’ятдесят років після першого дзвінка Купера мобільні телефони стали надзвичайно багатофункціональними. І вони кардинально змінили наше життя – іноді несподіваним чином.
Прототип телефону Купера був бежевого кольору та мав форму цегли, велику антену та не мав екрану. Цей пристрій не був елегантним, проте він увійшов в історію. Тріумфальний дзвінок Купера Енгелю став першим дзвінком портативного мобільного телефону.
Уряд США підтримав цей проєкт, але для комерційного випуску мобільних було багато технічних і нормативних перешкод. Знадобилося ще 10 років, щоб ці пристрої стали доступними для споживачів. Але це започаткувало еру мобільних телефонів – еру, коли пристрої кардинально змінили наше життя.
Перші мобільні були дорогими та громіздкими. Леслі Хеддон, викладач медіа та технологій у Лондонській школі економіки, був одним із перших, хто наприкінці 1980-х років заплатив 300 фунтів стерлінгів (приблизно 500 доларів на той час) за Motorola.
“Я міг обхопити його пальцями, – каже Хеддон. – На тому етапі це не була цеглина, але пів цеглини було. Його не можна було просто покласти в кишеню”.
На тому етапі функція мобільних телефонів полягала в тому, щоб замінювати стаціонарні телефони, каже Крістофер Віндмілл, старший викладач інформатики в Університеті Дербі.
“Ми просто перерізали кабель, – каже Віндмілл, – ми мали доступ до голосового зв’язку та зовсім небагатьох інших функцій на тих дуже ранніх пристроях 1970-х і 80-х років”.
Але прогрес було вже не спинити. Nokia N95, випущена в 2006 році, мала FM-радіо, кольоровий екран, стереодинаміки і відеокамеру. Вона також мала дуже повільний, але все ж доступ до інтернету. Кілька місяців це був найкращий телефон на ринку. На жаль для Nokia, у червні наступного року Apple продемонструвала пристрій під назвою iPhone. Сьогодні про iPhone знають усі, тоді як “N95” після пандемії коронавірусу асоціюється скоріше з респіратором.
Сучасні мобільні пристрої мають ключову відмінність від своїх попередників – вони є не просто телефонами, а поєднують у собі широкий спектр технологій. Комп’ютерні чіпи та транзистори, каже Віндмілл, стали меншими та швидшими, що дозволяє розширити функціональність пристроїв, які їх містять.
“Ми отримуємо на них більшу обчислювальну потужність і більше можливостей встановлювати в них датчики”, – каже він.
Завдяки цьому ранні смартфони мали інтернет-браузери, камери, засоби геолокації, ліхтарики, Bluetooth і акселерометри – датчики, які можуть визначити, під яким кутом тримають телефон, дозволяючи пристрою автоматично перемикати ваш дисплей з портретного режиму на альбомний. Відтоді технології удосконалювалися дедалі більше.
Сучасні смартфони – це банківські центри, персональні помічники, кишенькові екрани кінотеатрів і музичні плеєри. Вони містять гіроскопи, барометри, термометри, магнітометри, інфрачервоні датчики та датчики відбитків пальців.
Швидкість мобільного інтернету радикально покращилася, частково завдяки розгортанню таких послуг, як 5G (і виробники вже обговорюють перспективи мереж 6G у найближчі роки). Обчислювальна потужність телефонів також зросла, а інноваційні програмні додатки відкрили нові способи використання цих пристроїв.
Візьмемо, приміром, медицину. У хірургії головного мозку iPhone вже почали замінювати дороге обладнання, яке відображає відео, зняте ендоскопами. Під час пандемії Covid-19 Bluetooth дозволив розробникам програмного забезпечення створювати системи відстеження контактів, які могли визначати, коли ви перебували в безпосередній близькості від інфікованих людей. Відеодзвінок дозволяє медикам спілкуватися з пацієнтами у віддалених районах і ставити їм діагнози.
Поєднання штучного інтелекту з надзвичайними можливостями смартфонів зі збору даних відкриває й інші можливості. Британський стартап Novoic використовує машинне навчання для виявлення ранніх ознак хвороби Альцгеймера шляхом аналізу мовлення, записаного на мобільні телефони.
Подібним чином обладнання GPS у телефонах дозволяє нам використовувати їх як супутникову навігацію. Водночас комплексна технологія також дозволила створити навігаційні функції, які менш відомі, ніж карти Google, але дуже потрібні деяким користувачам – вони, наприклад, полегшують тактильну або сенсорну навігацію для незрячих людей.
Дослідники використали можливості вібрації в більшості сучасних смартфонів, щоб створити цифровий еквівалент тактильних карт, за допомогою яких люди з вадами зору можуть орієнтуватися у довкіллі. Змінюючи інтенсивність і частоту вібрацій, вони навіть можуть створювати відчуття різних “текстур” на екрані, щоб допомогти користувачеві “відчути” свій маршрут. Додаток HapticNav пішов ще далі – він підключається до браслета, який направляє людей до місця призначення за допомогою вібрації.
У шкільних класах мобільні телефони не завжди бажані, оскільки вони відволікають учнів. Але вони також можуть бути засобами для інтерактивного навчання. Такі додатки, як Duolingo, допомагають вивчати мови, а додаток Complete Anatomy, пропонує студентам-медикам новий погляд на складну роботу людського тіла.
“Ви бачите, як рухаються м’язи, – каже Віндмілл. – Ви можете розібрати кістки і побачити, з чого вони складаються”.
Такі додатки допомагають демократизувати освіту, додає він: “Вам не потрібен дорогий ПК. Вам не потрібні дорогі гарнітури. Ви можете мати доповнену реальність або віртуальну реальність на будь-якому пристрої”.
Для дітей молодшого віку Віндмілл згадує анімаційну програму доповненої реальності, створену дослідниками з Disney, яка оживляє малюнки героїв мультфільмів на екрані телефону, коли їх розфарбовують.
Небагато є сфер людської діяльності, яких би не торкнулися смартфони. Телефони стали посередниками навіть у нашій взаємодії зі світом природи.
Багато з нас використовує такі програми, як PictureThis або Google Lens, щоб ідентифікувати рослини, які ми бачимо але для фермерів такі додатки мають особливу користь – вони допомагають їм ідентифікувати бур’яни, хвороби, шкідників тощо на своїх полях. Фермери також використовують телефони для того, щоб керувати графіками поливу, спираючись на дані місцевих метеостанцій.
Крім того, вчені можуть стежити за поглинанням вуглецю в лісі та його загальним станом за допомогою даних, зібраних сканерами LiDAR, які тепер вбудовані в багато флагманських телефонів, зокрема нові iPhone. LiDAR розшифровується як Light Detection and Ranging і використовує імпульсний лазер для вимірювання відстані для швидкого створення тривимірної цифрової моделі об’єкта або кімнати. З його допомогою, наприклад, додаток IKEA Place може показати вам, як певні меблі виглядатимуть у вашому домі.
Дослідники з Кембриджського університету знайшли спосіб використовувати ці телефонні датчики для вимірювання діаметра дерев у лісі, що дозволяє їм оцінювати стан лісу.
Але телефони не лише дають нам переваги, але й кидають виклики. Вони викликали побоювання щодо шкідливих наслідків “залежності” від смартфонів і легкого доступу до соцмереж, таких як інстаграм і твіттер. Але свідчення того, як мобільні телефони впливають, наприклад, на психічне здоров’я дітей, суперечливі.
Водночас із розвитком смартфонів також розвиватимуться можливості, які вони відкривають.
Хоча технологія розумних окулярів Google Glass зазнала гучної невдачі, вона має великий потенціал, каже Елізабет Войк, авторка книги “Смартфон: анатомія галузі”.
Навіщо нишпорити в кишені в пошуках пристрою, коли аудіо можна передати прямо у ваші вуха, а зображення – безпосередньо до очей, щоб допомогти вам орієнтуватися, робити покупки та навіть розпізнавати людей.
Хто б міг подумати, що бежева коробка Марті Купера створить у майбутньому таке видовище?
