4 квітня Фінляндія стала 31-м учасником НАТО і це кардинально міняє безпекову ситуацію в Північній Європі та регіоні Балтійського моря.

Цього не можна було уявити ще два роки тому – через тривалу незгоду фінського суспільства на такий крок. Проте зараз кількість прибічників вступу до НАТО у Фінляндії перевищує 80% і причина тому одна – повномасштабне російське вторгнення в Україну.

Саме російська політика призвела до посилення НАТО, відзначали західні лідери на зустрічі міністрів закордонних справ альянсу в Брюсселі.

“Я схильний сказати, що це, можливо, єдине, за що ми можемо подякувати пану Путіну, тому що він вкотре прискорив (процес розширення. – Ред.)”, – сказав держсекретар США Ентоні Блінкен.

Як вступ Фінляндії вплине на безпекову ситуацію в Європі та Україну?

Реакція Росії

“Одним із найважливіших сигналів президента Путіна було те, що він проти будь-якого подальшого розширення НАТО. Він бажав, щоб НАТО було менше. Тепер президент Путін отримує більше НАТО на своїх кордонах”, – відзначив генсек Єнс Столтенберг під час прийняття Фінляндії до альянсу.

Напередодні вторгнення до України Путін неодноразово заявляв про претензії щодо розширення НАТО в Європі, і вимагав виключення з цього процесу України.

17 грудня 2021 року МЗС Росії опублікувало проєкт так званої угоди про забезпечення безпеки між НАТО та Росією, який вимагав від альянсу відмови від розміщення військових сил та озброєнь у країнах Європи, які не були учасниками альянсу до 1997 року. Тобто на всій території Центрально-Східної Європи – від країн Балтії та Польщі до Болгарії і Північної Македонії. Цей же проєкт виключав подальше розширення НАТО, зокрема, прийняття України до складу альянсу. Деякі експерти оцінили публікацію проєкту як російський ультиматум Заходу.

Але після кількох місяців повномасштабної війни між Росією та Україною, Фінляндія та Швеція подали заявки на вступ до НАТО. Тоді, у червні 2022 року Путін заявив, що “розширення НАТО за рахунок цих країн не створює безпосередньої загрози”, хоча і зазначив, що буде відповідь Росії на розширення військової інфраструктури у регіоні.

4 квітня 2023 року реакція Росії на приєднання Фінляндії до НАТО була вже гострішою.

“В Кремлі вважають, що це чергове загострення ситуації. Розширення НАТО – це посягання на нашу безпеку і національні інтереси Росії”, – заявив речник Путіна Дмитро Пєсков.

Водночас, на його думку, на відміну від України, Фінляндія ніколи не ставала “анти-Росією”, але оскільки альянс є ворожою для Росії структурою, це відіб’ється і на російсько-фінських стосунках.

За його словами, Росія вживатиме заходів як в тактичному, так і в стратегічному плані.

Чому це важливо для Фінляндії

Найбільші наслідки сьогоднішня подія має безперечно для Фінляндії.

Адже з моменту проголошення своєї незалежності у 1917 році Фінляндія опинилася перед викликом власній незалежності, який виходив з боку радянської Росії, а потім СРСР. У 1930-х роках через зростання впливу сталінського СРСР та Німеччини під проводом Гітлера країна шукала варіанти створення оборонного союзу у Північній Європі та безпекових альянсів з країнами Західної Європи, але всі ці спроби завершилися невдачею.

Врешті-решт у Зимовій війні 1939-1940 року країна опинилася наодинці проти СРСР. Країни Скандинавії та деякі інші країни Європи допомагали озброєннями та добровольцями, але Фінляндія хоч і стримала радянський наступ, але мусила йти на поступки, зокрема, втратила частину території.

У червні 1941 року СРСР вдруге напав на Фінляндію і країна вже воювала проти радянських військ на боці Німеччини – до 1944 року, коли уклала перемир’я з Москвою і почала війну проти німецьких військ у Лапландії, які зволікали з виходом з фінської території і почали руйнувати інфраструктуру.

Після Другої світової війни у 1947 році Фінляндія уклала Паризький мирний договір, який обмежував розмір збройних сил Фінляндії, встановлював заборону мати ядерну зброю, субмарини, бомбардувальники та надавав СРСР на 50 років військово-морську базу на півострові Порккалла неподалік від Гельсінкі, де розмістилися 30 тисяч радянських військових.

У квітні 1948 року Фінляндія та СРСР підписали угоду про дружбу, співпрацю та взаємодопомогу, яка передбачала обмеження для Фінляндії у сфері зовнішньої політики, неприєднання до військових блоків та плану Маршала (що ускладнило післявоєнне відновлення країни, яка до 1952 року платила репарації СРСР), а також згоду на взаємодопомогу у випадку нападу Західної Німеччини та її союзників на СРСР або Фінляндію. Ця угода по суті заклала засади так званої політики “фінляндізації”.

Зовнішня політика країни визначалася спочатку “лінією Паассіківі”, а потім доктриною Паасіківі-Кекконена, названою за прізвищами президентів Юхо Паасіківі (1946-1956) та Урхо Кекконена (1956-1982). Вона полягала в тому, що Фінляндія дотримувалася військового нейтралітету, мала дружні стосунки та співпрацю з СРСР, але водночас і з західними країнами, була мостом між Заходом та комуністичним табором.

Були й обмеження у внутрішньополітичному житті – певна цензура щодо критики СРСР діяла у ЗМІ, з бібліотек вилучали антирадянські книжки, не дозволяли покази деяких фільмів з критикою СРСР.

Однак фінське керівництво все ж робило деякі кроки, які могли дратувати Радянський Союз – наприклад, у 1948 році після комуністичного перевороту в Чехословаччині з фінського уряду вигнали комуністів, у 1960 році країна приєдналася до Європейської зони вільної торгівлі.

У 1956 році СРСР вивів війська з півострова Порккала, що принаймні зменшило загрозу моментального радянського нападу на фінську столицю.

Але водночас усі ці роки Фінляндія перебувала у досить вразливому становищі і її свобода не була гарантованою. У таємній доповіді ЦРУ 1961 року, оприлюдненій 2005 року, відзначалося, що фіни розуміють “слабкість фінської незалежності та вузький простір для фінської свободи маневру в майбутніх домовленостях з Москвою”.

“Те, чи зможе в довгостроковій перспективі Фінляндія зберегти національну незалежність та її заявку на нейтралітет, залежить переважно від радянської політики та її цілей в Скандинавії загалом”, – йшлося в ній.

За оцінками ЦРУ, фінська історія успішного співіснування була заздалегідь визначена радянською політикою.

“Москва чітко розрахувала, що вона більше виграє від утримання Фінляндії як показового прикладу для світу, як приклад радянської доброзичливості – як це відбулося у випадку з виведенням військ з військової бази Порккала… І як приклад співіснування бік обік двох конфліктних соціальних систем та неспівставних сил”.

На думку аналітиків ЦРУ, частково СРСР відмовився від “буллінгу” Фінляндії, щоб її потужна нейтральна сусідка Швеція не пішла на подальше зближення з Заходом. Успіх Фінляндії у проведенні цієї політики забезпечував президент Урхо Кекконен, який сконцентрував в своїх руках зовнішньополітичні повноваження, контакти з СРСР та кілька десятиріч був найвпливовішим фінським політиком.

Доктрина Паасіківі-Кекконена, діяла до закінчення Холодної війни. У 1990 році після об’єднання Німеччини Фінляндія оголосила про відмову від нав’язаних СРСР обмежень для її армії, які діяли після Другої світової війни.

Однак, після “холодної війни” Фінляндія лише змінила характеристику своєї політики з нейтралітету на неприєднання. У громадській думці домінувала небажання приєднуватися до НАТО, але політичні еліти завжди розглядали це як можливу опцію.

З іншого боку, Фінляндія у 1994 році стала партнером НАТО, а потім приєдналася до ЄС у 1995 році та єврозони, не стільки через економічні фактори, скільки через бажання належати до великої політичної спільноти.

Втім, серед фінських політиків існувала думка, що випробування, які Фінляндія пройшла з 1939 року до 1990 року – і два напади СРСР, і вимушений союз з нацистською Німеччиною, і німецько-фінська війна у Лапландії у 1944-1945 роках, політика “фінляндизації” – стали наслідком відсутності членства країни в потужному оборонному альянсі, нездатності країн Скандинавії створити подібний альянс у 1930-х.

Врешті-решт, 4 квітня 2023 року політика “фінляндизації”, яку неодноразово пропонували Україні як альтернативу вступу в НАТО, як модель відносин з Заходом та Росією, остаточно відійшла в минуле. Фінляндія не забажала ризикувати своєю безпекою і все ж вступила у той потужний альянс, який захистить її безпеку.

Як це змінить фінську оборону

Під час церемонії підняття прапору Фінляндії у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі фінський президент Саулі Нііністьо заявив, що країна буде боротися за участь в альянсі своєї сусідки – Швеції, з чим наразі не погоджуються Туреччина та Угорщина.

“Членство Фінляндії не буде повним без членства Швеції. Робота щодо якнайшвидшого вступу Швеції до НАТО триває невпинно”, – відзначив він.

Певні зміни будуть для оборони країни. Зі вступом до НАТО, Фінляндія фактично зобов’язується захищати й інші 30 країн НАТО, згідно з 5-ю статтею договору НАТО. Вона також приєднується до спільної протиракетної та протиповітряної оборони НАТО, до групи планування ядерної оборони НАТО.

Проте це не означає, що Фінляндія розмістить в себе ядерну зброю якоїсь з трьох країн НАТО, які нею володіють (США, Британія та Франція).

Як повідомляє фінський суспільний мовник Yle, Фінляндія не накладала обмежень щодо розміщення ядерної зброї та воєнних баз на своїй території під час перемовин про вступ.

Проте у січні 2023 року міністр закордонних справ Пекка Хаавісто заявив, що країна не буде розміщувати в себе ядерну зброю.

Щодо розміщення воєнних баз чіткої інформації поки немає.

Науковий співробітник Інституту зовнішньої політики, генерал-майор у відставці Пекка Товері повідомив Yle, що навряд чи у Фінляндії буде база НАТО, оскільки постійне розміщення військ альянсу є дуже дорогим.

За оцінкою оглядача видання Iltalehti Лаурі Нурмі, якщо в країні і буде база НАТО, то скоріше за все в північних регіонах країни.

Для Росії це буде неприємною новиною. Російсько-фінський кордон складає 1340 км і тепер є найбільшим кордоном Росії з країною НАТО. До того ж в регіонах на кордоні з Фінляндією розміщені стратегічні бази російських міжконтинентальних балістичних ракет, бази Північного флоту Росії.

Водночас Фінляндія вже почала зведення першої ділянки 200 км огорожі на кордоні з Росією, аби уникнути сценарію з використанням мігрантів для створення кризи на кордоні – як це вже було у 2021 році на польсько-білоруському кордоні. Це буде триметрова огорожа з колючим дротом, найбільш вразливі місця будуть з камерами нічного бачення та гучномовцями.

Балтійське море стає “внутрішнім морем НАТО”?

“Вступ Фінляндії в НАТО означає консолідацію Заходу, посилення американського лідерства і вирішальну роль альянсу для безпеки Європи”, – відзначає доцент Інституту міжнародних відносин Микола Капітоненко.

“Сила НАТО полягає в надійності його гарантій безпеки, а не в сукупному потенціалі країн-членів. Надійність гарантій НАТО вступ Фінляндії не змінить, вона лишиться на тому самому рівні”, – додає експерт.

“Балтійське море стане внутрішнім морем НАТО, коли до альянсу приєднаються Фінляндія та Швеція”, – заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур в інтерв’ю Iltalehti у серпні 2022 року.

Тоді ж він заявив, що Естонія та Фінляндія домовилися об’єднати берегову оборону після фінського вступу до НАТО та зможуть в разі необхідності закрити Фінську затоку

“Баланс відносин НАТО-Росія вступ Фінляндії в альянс змінить ще більше в бік альянсу. Для Росії це буде проблемою, але для Росії це зараз не головна проблема, російські інтереси тут під меншою загрозою, ніж від наслідків війни”, – каже Капітоненко.

На його думку, навіть якщо всі балтійські країни, крім Росії, будуть в НАТО, ніхто російський флот не буде закривати в Балтійському морі.

“Баланс сил в Балтійському морі змінився на користь НАТО, Росія там стає значно слабшою, але я не думаю, що хтось буде заважати Росії виводити флот з Балтійського моря або влаштовувати їй блокаду”

Водночас реакція Росії на вступ Фінляндії в НАТО можлива після війни з Україною, бо зараз саме вона займає всю увагу Москви.

Що отримує Україна?

В Україні вступ Фінляндії підвищує очікування прихильників євроатлантичної інтеграції про те, що колись і Україні вдасться стати членом альянсу.

“Україна і НАТО потребують одне одного. Немає кращого рішення для гарантування стратегічної безпеки євроатлантичного простору, ніж повноправне членство України в Альянсі”, – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, який прибув сьогодні у Брюссель на засідання комісії Україна-НАТО.

Втім, перепон для вступу України набагато більше, ніж у Фінляндії чи Швеції. І холодні відносини з керівництвом Угорщини не відіграють тут першої ролі.

“Наші шанси на вступ в НАТО залежать навіть не від того, чи зможемо відвоювати територію, а від того, наскільки міцним буде перемир’я або мир з Росією. Якщо буде зрозуміло, що вони не стійкі, війна закінчилася лише на перепочинок і відновиться у майбутньому, то в НАТО Україні буде вступити дуже складно, тому що багато країн альянсу не готові розділити з нами ризики наступної війни”, – пояснює доцент ІМВ КНУ Микола Капітоненко.

На його думку, аргументи щодо того, що після швидкого вступу Фінляндії можна було б прийняти швидко і Україну, багатьом країнам НАТО нецікаві, а питання гарантій безпеки для України лишається гострим.

Втім, вступ Фінляндії в НАТО все ж завдав удару по російській пропаганді.

На думку, експертки фонду Демократичної ініціативи Марії Золкіної, розширення НАТО на Фінляндію руйнує меседжі російської пропагандистської машини.

“Це (розширення НАТО. – Ред.) було одним з пояснень для власної аудиторії, чому Росія вторглася на територію України. Це зараз не призведе до протестів чи масових повстань, але певна делегітимізація режиму нам вигідна, бо жодна з цілей режиму не досягнута, ані політично, ані на полі бою. Це тільки один з елементів, який руйнує загальну країну світу, пропоновану власній аудиторії російським режимом, і з іншого боку – країнам, які знаходяться на Глобальному Півдні”, – заявила експертка в ефірі телепрограми BBC Україна.