У Молдові цього тижня відбулись важливі політичні події, які можуть у майбутньому суттєво вплинути на безпекову ситуацію для самої України.
Парламент країни схвалив скандальний мовний закон – прибрати з конституції всі згадки про молдовську мову як державну. Почистити треба всі закони, де “державною”, “офіційною” чи “рідною” називають молдовську, адже віднині державною мовою Молдови стає румунська.
Президентка Мая Санду підписала указ про перейменування державної мови і написала у фейсбуці радісний пост з цього приводу: “Хочу, щоб румунська мова об’єднала всіх нас”.
У коментарях можна побачити тисячі вітань, хоча в парламенті під час голосування були різкі голоси проти. Одні депутати кричали “Браво!”, інші стояли з плакатами, протестуючи, дійшло до бійок.
Проти виступають в основному проросійські соціалісти та комуністи – кажуть, влада зазіхнула на святе. Москва теж проти. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що коли вже і перейменовувати мову, то, як вона каже, згідно з історичною логікою – з румунської на молдовську, а не навпаки.
Здавалося б суто внутрішнє мовне питання насправді може зачепити і Україну. Найперше, скоро у Молдові вибори і там мають шанси на успіх проросійські сили. Що явно не підсилить безпекову ситуацію для України на південному кордоні, де у невизнаному “Придністров’ї” є російські війська.
Пояснюємо, чому ж у Молдові так гостро постало мовне питання, як це впливає на безпеку регіону і що з цим робити Україні.
Що не так із молдовською мовою
Якщо коротко – окремої молдовської мови не існує, твердить мовознавець Олександр Скопненко. Він, як і багато науковців, вважає її міфом. Але протилежну думку підтримує багато людей як у Молдові, так і поза її межами.
Терміни “молдовани” і “молдовська мова” походять від середньовічного князівства Молдова, однієї з держав, на території якої розмовляли румунською. Явище, коли однією мовою розмовляють в різних державах – типове для середньовіччя. “Ми маємо таке на італійських землях, на німецьких і на румунських”, – каже вчений.
У 1812 році Російська імперія анексувала частину молдовського князівства до річки Прут, територію між Дністром і Прутом. Цю східну частину Молдовського князівства стали називати Бессарабією, з неї Москва зробила Бессарабську губернію.
Західна частина Молдовського князівства, що зберегла державність, у 1859 році об’єдналася з Валахією, і цю державу згодом почали називати Румунією. Пізніше до Румунії приєдналися інші землі, де також розмовляли румунською мовою.
“Після появи нової держави, – веде далі мовознавець, – царське колоніальне правління, яке з 1812 року володіло частиною Молдовського князівства, занепокоїлося – виходить, на території Російської імперії живе частина народу, що вже має свою окрему державу”.
Через такі страхи царський уряд вирішив заборонити термін “румунська мова”, замінюючи його на “молдавську”. “У Росії довго, часом і нині, Молдову називають Молдавією. Назву “молдовська мова” щодо молдаван вживали і раніше, але не підкреслювали, що це окрема мова, інша від румунської.
Фактично в Російській імперії почали формувати нову ідентичність молдаван.
У 1862 році в Румунії, де досі писали кирилицею, перейшли на латинський алфавіт. Російська імперія не дозволила такий перехід, і молдавани в її складі продовжували використовувати кирилицю.
Коли Російська імперія розпалася, Бессарабія повернулася до Румунії, і там була поширена румунська мова, ніхто про молдовську мову не говорив, каже Скопненко.
Але у 1940 році Сталін забрав собі Бессарабію назад, приєднав її до СРСР, створив Молдовську РСР і комуністи знову почали говорити про окрему молдовську мову, говорить мовознавець.
“Звісно, існує молдовський діалект румунської мови – територія цього діалекту більша, ніж територія сучасної Молдови та охоплює значну частину сучасної Румунії”, – пояснює Скопненко.
Румунська мова має багато діалектів, каже мовознавець, і молдовський діалект не надто вирізняється на їхньому фоні. За його словами, діалекти, які існують в українській мові, мають насправді більше відмінностей. Кожен діалект також має говірки, як і всюди – на півночі Молдови говорять не так, як на півдні чи в центрі.
“Але що стосується літературної мови, мови урядування, освіти, ЗМІ, то вона єдина як для Молдови, так і для Румунії”, – каже мовознавець.
За комуністичних часів, пояснює він, були спроби створити молдовську літературну мову, яка бодай чимось відрізнялася б від румунської. Вигадували різні місцеві слова, росінізми, але всі ці спроби провалилися – бессарабська інтелігенція, молдовські інтелектуали, все одно орієнтувалися на румунський літературний стандарт.
“І щойно комуністи втратили кермо держави (події відбулися у 1989 році – Ред.), у Молдові перейшли на латинську графіку”, – говорить Скопненко.
Мова одна – конфліктів багато
У декларації про незалежність Молдови від 1991 року чітко написано: державна мова – румунська. У школах діти вивчають румунську, шкільний предмет так і називається.
Але Росія не могла миритися з втратою контролю над колишніми республіками і знову почала хитати човен.
“Мовне питання, у тому числі перехід на латиницю, став інструментом пропаганди задля збурення так званого “Придністровського конфлікту”, який зрештою вилився у прямі військові дії між арміями РФ та Молдови, з поразкою останньої”, – пояснює у своїй статті Сергій Сидоренко, головний редактор Європейської правди.
Так виникла самопроголошена Придністровська молдавська республіка, де не перейшли на латинку. У “ПМР”, де живе майже однаково молдаван, українців і росіян, три офіційні мови – молдовська (на кирилиці), українська та російська. “Але фактично як державна функціонує лише російська мова”, – говорить мовознавець Олександр Скопненко.
Російський вплив почав наростати і в Кишиневі, і коли в 1994 році ухвалювали конституцію Молдови, окремі депутати змогли просунути туди згадку про молдовську, а не румунську мову.
Тобто декларація про незалежність Молдови говорить, що державна мова – румунська, а конституція каже, що ні – насправді державною мовою є молдовська.
За ці роки питання мови в Молдові дуже політизували.
Уявіть, який це великий стрес для носіїв мови, каже мовознавець: “З одного боку, вони усвідомлюють, що є громадянами Молдови, люблять свою батьківщину, а з другого боку, назва їхньої мови налаштовує їх проти інших громадян, які не хочуть називати свою мову румунською. Це все ж проблема свідомості”.
Місцеві розповідають, що коли людей на вулиці спитати, якою мовою вони розмовляють, швидше за все вони скажуть – “державною”. Якщо сказати “молдовською”, співрозмовник може подумати, що людина має проросійські погляди, що не обов’язково правда, а якщо відповісти, що “румунською” – можуть виникнути мовні суперечки, яких люди не хочуть.
Саме тому в молдовських законах так багато згадок про “державну”, “офіційну” чи “рідну” мову, але без вказівки на те, яку назву має ця мова.
Суперечки дратували і Румунію. Кумедна ситуація сталася, коли на початку 2000-х тодішній президент Молдови, лідер комуністів Володимир Воронін зустрівся з президентом Румунії Траяном Бесеску, вони говорили однією мовою, але коли журналісти спитали їх, якою саме, Бесеску сказав, що румунською, а Воронін відповів, що, звісно ж, молдовською.
Бесеску заявляв, що погодиться на це тільки тоді, коли побачить румунсько-молдовський словник, а Воронін наказав такий словник видати. Щоправда, на 99% він збігався з румунською мовою, розповідає Сергій Герасимчук, директор Ради зовнішньої політики “Українська призма”.
У 2013 році конституційний суд країни постановив, що декларація про незалежність Молдови вища за конституцію, і державною мовою є таки румунська.
Але в парламенті, де більшість депутатів були проросійськими, рішення проігнорували і країна так і жила в невизначеності.
І зараз, коли парламент ухвалював рішення, колишній президент країни, а нині лідер партії комуністів Володимир Воронін наполягав, що окрема молдовська мова існує.
Хитка історична справедливість
Цього тижня Мая Санду, як вона вважає, одним махом відновила історичну справедливість. Але чи це на користь їй та безпеці країни зараз?
“Я здивований, що це відбулося зараз, – каже Герасимчук. – Цього року в Молдові місцеві вибори, наступного року – президентські, а у 2025-му – парламентські. Згідно з опитуваннями, якби вибори до парламенту відбувалися зараз, більшість у парламенті сформували би соціалісти з комуністами, і в (разі перемоги – Ред.) Санду стала би декоративною президенткою. Молдова – парламентська республіка і президент може втілювати свою програму тільки тоді, коли має більшість в парламенті”.
Коли Санду йшла на вибори, вона намагалася грати і в проєвропейського політика, і в центристського, не критикувала прихильників об’єднання з Румунією, і категорично не заперечувала співпрацю з Росією, довгий час займаючи обережну позицію до росіян і після 24 лютого, говорить експерт.
Виборці, яким було складно визначитися, теж проголосували за неї, і тепер своїм рішенням про мову вона може налаштувати їх проти себе і різко знизити свої шанси стати президенткою вдруге, на що Санду вочевидь сподівається, говорить Герасимчук.
Більше того, це провокує проросійські сили, додає він. На днях у Молдові були мітинги. “Дуже дивні мітинги – людей, які вийшли на підтримку молдовської мови з російськими гаслами, які не розуміють ні румунської, ні молдовської, але при цьому підтримують молдовську”.
Мовне рішення виглядає правильним, важливим для проєвропейських, прорумунських виборців, але не можна сказати, що у Молдові таких більшість. “Країна фактично розділена на два табори по 50%, а якщо вкопуватися глибше, то можемо побачити і перекіс у бік Росії”, – говорить Герасимчук.
Можливо, припускає він, це розрахунок на прихильність діаспори, яка симпатизувала Санду на виборах. Або реакція на тиск із боку Росії, яка і далі розхитує ситуацію в Молдові на всіх напрямках.
Але якщо й так, то стратегія не здається продуманою, підсумовує експерт. Мовне рішення, за його словами, не є супер популярним і не варто перебільшувати, що молдовське суспільство кардинально змінилося.
З іншого боку, на думку деяких експертів, перейменування державної мови в ситуації, що склалася, може бути ще одним кроком Кишинева до зближення з сусідньою Румунією – країною, що входить до Євросоюзу і НАТО.
Зараз громадянами Румунії є щонайменше половина мешканців країни. Частина суспільства давно і тісно асоціює себе з Румунією, тому зміна статусу державної мови може багатьом здатись в Молдові абсолютно природною.
А до чого тут Україна?
Окреме питання, що тепер робити з усім цим Україні.
Річ у тому, що український уряд підписав із Молдовою багато угод про захист нацменшин, і в них визнають “молдовську мову”, що дратує Румунію, яка є країною-членом ЄС.
“Україна посилалася на те, що раз Молдова не визначилися, то і Україна не має бігти поперед батька в пекло та говорити про якісь зміни”, – каже Герасимчук.
Щоб змінити міжнародну угоду – треба в тому числі обґрунтувати це європейським партнерам.
Крім того, на визнанні “молдовської” наполягала і молдовська діаспора в Україна. Серед них багато людей із проросійськими настроями, які виступають проти “румунізації”.
Ситуація настільки складна, що в Україні друкують підручники, які всередині однакові, але в одних на обкладинці пише “румунська мова”, а на інших – “молдовська”, розповідає мовознавець Олександр Скопненко.
На його думку, до питання досі треба підходити обережно. Віддавати належне науці, але й зважати на настрої людей. Мовознавець нагадує історію з українською мовою – довгий час її називали “руською”, “русинською”, а самі українці називали себе русинами, що змінилося тільки в 19 столітті.
Буде краще, каже мовознавець, якщо самі громадяни України, представники молдовської діаспори, дійдуть до якоїсь згоди, вважає Скопненко.
Крім того, юридично рішення Молдови перейменувати мову не зовсім остаточне, каже Герасимчук.
Після 24 лютого сусідня Молдова ввела у себе надзвичайний стан, і в такий час не можна змінювати конституцію. Але політики скористалися лазівкою, яку колись запропонував конституційний суд – той самий, що визнав державною мовою румунську.
Суд каже, що якщо вносяться не “зміни”, а “технічні правки” до попередніх рішень суду, то все буде в порядку. Влада так і зробила, і комуністи з соціалістами таке рішення не оскаржать – доведеться іти в конституційний суд, а там вже сказали своє слово.
Але якщо рішення про мову зробить опозицію ще більш популярною і наступного року вона прийде до влади, її конституційна більшість в парламенті з легкістю поверне собі молдовську мову.
“Тому не хотів би я бути на місці тих, хто має ухвалювати рішення від імені України, – говорить Сергій Герасимчук. – І навіть не знав, що би їм порадити”.
Ілона Громлюк
ВВС Україна