Країни колишньої радянської імперії, які прагнуть відстояти свою незалежність, з нетерпінням чекають поразки російської армії в Україні. Тоді мрія Володимира Путіна про оновлену Російську імперію розпадеться і перестане становити загрозу для Європи, а світ зможе зосередитися на своїй найбільшій проблемі: зміні клімату.
Рівно місяць тому я виступив із промовою напередодні Мюнхенської конференції з безпеки. З того часу сталося стільки важливих подій (і вони відбувалися з такою швидкістю), що мої прогнози місячної давності варто порівняти із реальним розвитком ситуації.
Найбільші зміни відбулися у глобальній кліматичній системі. Тут я маю на увазі як кліматичні події, так і розуміння цих подій кліматологами. Головна ідея, яку я хотів висловити в Мюнхені, полягала в тому, що глобальна кліматична система дуже залежить від того, що відбувається всередині Північного полярного кола. Раніше кліматична система Північного полярного кола була відокремлена від глобальної кліматичної системи. Вітри дмухали у передбачуваному напрямі проти годинникової стрілки. Однак через активну людську діяльність поділ між кліматичною системою Арктики та глобальною кліматичною системою практично перестав існувати.
Холодне повітря стало витікати із Заполяр’я, а замінює його тепле повітря, що надходить ззовні. І тому за останні сорок років температура в Арктиці підвищилася вчетверо сильніше, ніж у світі, при цьому темпи потепління небезпечно прискорюються. За місяць, що минув з моменту мого виступу, температура в Арктиці підскочила вище за норму на двадцять із лишком градусів за Цельсієм, поставивши рекорд і посиливши занепокоєння з приводу темпів танення Гренландського крижаного щита.
У розумінні кліматологами процесів потепління теж було зроблено великий крок уперед. Вони змогли довести, що реальні обсяги викидів метану (а це набагато потужніший і небезпечніший парниковий газ, ніж вуглекислий газ) вище ніж викиди з джерел, пов’язаних із людською діяльністю. Це відкриття передбачає наявність інших джерел викидів (наприклад, збільшення викидів метану з вічної мерзлоти, що тане), що виникли в результаті втручання людини в природу.
Кількість кліматологів, які вважають, що треба оголосити надзвичайну кліматичну ситуацію, збільшується, тому що нинішніми темпами глобальне потепління неминуче перевищить 1,5ºC. Як заявив у лютому сер Девід Кінг, головний науковий радник британського уряду за часів Гордона Брауна, а зараз голова Консультаційної групи з питань кліматичної кризи нам потрібно «швидко скорочувати викиди парникових газів і видаляти їх надлишки з атмосфери, проте найважливіше і найневідкладніше завдання — знову заморозити Арктику». Це досить велика програма з огляду на той факт, що ми вже відстаємо від графіка.
Важливі зміни відбулися і в іншому напрямі. Йдеться про російську війну проти України. До жовтня Україна перемагала на полі бою. Але потім Росія за допомогою Ірану почала у великих масштабах застосовувати дрони. Ціль цих атак полягала в тому, щоб послабити моральний дух українців: цивільне населення залишили без електрики, опалення та води. Це змусило Україну перейти на оборону.
Тим часом регулярна російська армія перебуває у запеклому становищі. Вона погано керується, погано забезпечується та серйозно деморалізована. Президент Володимир Путін зрозумів це та зробив відчайдушну ставку. Він звернувся до Євгена Пригожина, який організував армію найманців під назвою Група Вагнера і хотів довести, що його солдати здатні діяти краще за регулярну армію. Путін дозволив Пригожину зайнятися вербуванням ув’язнених у російських в’язницях. За допомогою колишніх ув’язнених та величезною ціною для їхнього життя (і життя інших найманців) Група Вагнера почала завойовувати території навколо міста Бахмут, тоді як регулярна армія застрягла чи навіть втрачала позиції в інших районах України.
Ставка Путіна спрацювала, але лише до певного моменту. Регулярна армія, відчувши загрозу, розпочала бюрократичну війну проти Пригожина, у якій перемогла. Армійський істеблішмент домігся, щоб Пригожину заборонили подальше вербування ув’язнених, а бійці Вагнера почали отримувати невідповідні типи боєприпасів. Декілька тижнів тому Пригожин став публічно озвучувати свої скарги, поставивши тим самим Путіна у скрутне становище. Спочатку Путін намагався допомогти Пригожину. Але істеблішмент підтримував регулярну армію, і колективно вдалося переконати Путіна, що Пригожин ставить під загрозу продовження його правління.
Україна скористалася цією внутрішньою боротьбою у Росії. Президент Володимир Зеленський проконсультувався з керівництвом своєї армії, яке одностайно порекомендувало прокрутити пригожинську армію у горезвісній «м’ясорубці», поки вона знаходиться в такому невигідному становищі. Завдяки цьому українські війська зможуть організувати контратаку, коли вони отримають обіцяну їм сучасну зброю, особливо танки Леопард-2. Це має статися приблизно у травні, але може статися й раніше.
Отже, більшість прогнозів щодо цієї війни, які я представив у Мюнхені місяць тому (зокрема, прогноз потужного українського наступу цієї весни, який рішуче змінить перебіг подій), швидше за все, збудуться. Я, звичайно, в курсі, що ціла низка шанованих видань опублікувала статті, в яких малюється набагато похмуріша картина перспектив цієї війни. Як їх можна примирити з моєю оптимістичною думкою? Лише за допомогою успішної кампанії дезінформації.
Путін відчайдушно потребує угоди про припинення вогню, але не хоче цього визнавати. Глава КНР Сі Цзіньпін з ним в одному човні. Але президент США Джо Байден навряд чи стрибне до нього, скориставшись цим уявним шансом домовитися про припинення вогню, бо він пообіцяв: Америка не вестиме переговори за спиною у Зеленського.
Країни колишньої Радянської імперії, які прагнуть зміцнення своєї незалежності, не можуть дочекатися, коли російська армія буде розгромлена в Україні. У цей момент мріяння Путіна про відродження Російської імперії підуть прахом і перестануть створювати загрозу для Європи.
Розгром російського імперіалізму матиме далекосяжні наслідки для решти світу. Він принесе величезне полегшення відкритим суспільствам та створить колосальні проблеми для закритих. Але що найважливіше, він дозволить світові зосередитися на найголовнішій проблемі — зміні клімату.
Джордж Сорос