Всекитайські збори народних представників, які розпочинаються цими вихідними, стануть символічною кульмінацією епічного захоплення влади Сі Цзіньпіном.
Лідер Китаю повністю змінив Комуністичну партію, поставивши себе в основу, і ніхто інший не має навіть віддаленого шансу кинути йому виклик.
Найяскравішим свідченням цього буде кадрова зміна, яку оголосять на щорічних політичних зборах, офіційній сесії за участю майже 3000 делегатів.
Йдеться про прем’єр-міністра, людину, яка керує другою за величиною економікою світу і, теоретично, має другу після Сі роль у структурі влади, пише ВВС.
У перший день зборів центральне місце посяде ще прем’єр-міністр Лі Кецян, але зрештою його замінить новий прем’єр. Майже напевно ним стане Лі Цян.
Це дві дуже різні людини, і передусім з точки зору їхньої лояльності до Сі, який десять років тому розпочав потрясіння у партії своєю антикорупційною кампанією, розірвавши ряди конкуруючих партійних фракцій.
На жовтневому з’їзді Комуністичної партії минулого року нові призначення до Постійного комітету Політбюро з семи осіб означали, що найпотужніша група в країні тепер має лише прихильників Сі.
На цьому зібранні будуть змінюватися керівники різних відомств і міністерські посади. Очікується, що всі вони потраплять в один табір.
Це не означає, що вони некваліфіковані, але чи будуть вони готові дати безстрашну та відверту пораду людині, яка їх туди посадила?
“З одного боку, це може означати, що Сі справді може впоратися зі своїм новим керівництвом, але, з іншого, існує небезпека того, що він застрягне в ехокамері”, – сказав BBC досвідчений бізнесмен.
Отже, що означатимуть ці призначення для напрямку Китаю?
Якщо Лі Цян справді стане новим прем’єр-міністром, який очолить уряд в останній день зборів і відповідатиме на перевірені запитання на щорічній пресконференції, для нього це буде стрімким зростанням.
Як партійний бос Шанхая він керував катастрофічним двомісячним блокуванням фінансової столиці Китаю минулого року.
З цієї причини багато хто був здивований, коли його підвищили до номеру два в компартійному списку.
Справа була не лише у самому локдауні, а радше у тому, як погано ним керували. Заборона на виїзд водіїв-кур’єрів означала, що кілька мільйонів людей не могли отримати їжу та ліки.
Був серйозний дефіцит продовольства, а коли поставки зрештою надходили, жителі розміщували фотографії гнилих овочів, на яких вони були змушені виживати. До кінця карантину люди не витримали і почали валити огорожі та битися з охоронцями.
Спостерігачі сумніваються, як людині, відповідальній за цей масштабний матеріально-технічний збій, можна було доручити керувати всією країною.
Утім, його минуле показує іншу картину. У минулі роки деякі представники бізнес-спільноти бачили в ньому новатора, який зміг обійти партійну жорсткість.
“Він розумний і гарний менеджер, але цю посаду він безперечно отримав через свою лояльність до Сі. Коли президент просить його стрибнути, він відповідає: “Як високо?”, – каже Йорг Вуттке, президент Європейської торгової палати в Китаї. Він займався бізнесом у країні з 1990-х років і роками мав справи з вищими ешелонами Компартії.
Вуттке додав, що бізнес і звичайні споживачі все ще відчувають негативний вплив стратегії “нульового ковіду”. Однак, на його думку, винен у цьому не лише Лі Цян, і інші бізнесмени повторюють цю думку.
Лі Цяну приписують привезення фабрики “Тесли” до Шанхаю. Це була перша фабрика компанії за межами США, і їй було дозволено заснувати власне підприємство без обов’язкового об’єднання з китайським партнером, як це робили інші іноземні автомобільні компанії.
Говорячи про переваги зони вільної торгівлі в Шанхаї 2019 року, Лі Цян казав, що вона сприятиме “глибокій інтеграції Китаю в економічну глобалізацію”.
У певних колах його вважають більш ліберальною фігурою, яка готова порушити правила.
Однак тепер незрозуміло, чи буде він і надалі сміливо робити те, що потрібно зробити, чи залишиться у тіні Сі на значно більшій сцені.
У 2016 році він став секретарем партії багатої східної провінції Цзянсу, відомої своїми технологічними компаніями. Він намагався зустрітися із засновником Alibaba Джеком Ма та іншими керівниками, які шукали поради щодо клімату для бізнесу в країні.
Але то був інший час. Останніми роками Сі наказав приборкати технологічні компанії, вважаючи, що вони стали занадто могутніми. Керівники цих компаній зазвичай “зникають”, потрапляючи на допити офіцерів партійної перевірки дисципліни. Останнім з них був банкір-мільярдер Бао Фан, який виступав посередником у ключових технологічних угодах.
Не схоже на те, що Лі Цян став би робити таке раніше, але він і Сі повертаються у минуле.
До того як він опинився у Цзянсу, він жив на південь від Шанхаю в іншій заможній східній провінції Чжецзян. У той час керівником партії провінції був Сі Цзіньпін, і після того, як Лі став керівником його штабу, вони працювали до пізньої ночі, справляючи враження на своїх босів.
Такого спільного досвіду з прем’єр-міністром Лі Кецяном у Сі Цзіньпіна ніколи не було.
Вони піднялися разом у часи, коли керівництво було набагато більш колективним, і тоді Лі Кецян був, певним чином, суперником. Його також розглядали як кандидата на головну посаду. Складно не запитувати, яким міг би бути Китай тепер, якби Лі Кецян досяг успіху замість Сі.
Яскравий економіст, який закінчив Пекінський університет одразу після Культурної революції, Лі Кецян зробив партійну кар’єру через Лігу комуністичної молоді, конкуруючий силовий блок.
Після того, як він не потрапив на головну посаду, він став прем’єр-міністром під керівництвом Сі, влада якого поширилися до масштабів, небачених з часів Мао Цзедуна, засновника Китайської Народної Республіки.
У якийсь момент на посаді прем’єр-міністра Лі Кецян заявив, що повернення вуличних торговців у китайських містах може допомогти оживити економіку. Але ті, хто негайно сприйняв це за дозвіл, були змушені знову залишити вулиці.
Під керівництвом Сі Цзіньпіна не може бути нічого, що зробить столицю “відсталою” чи “старомодною”, навіть якщо це пропонує сам прем’єр.
Вважали, що Лі Кецян був близький до колишнього лідера Ху Цзіньтао, якого за наказом Сі прибрали з політичної сцени на торішньому партійному з’їзді.
Чи сталося це тому, що Ху був хворий, чи тому, що він почав створювати проблеми після того, як його людей не підвищили по службі. Це питання так і лишилось нез’ясованим для решти світу.
Коли Ху Цзіньтао виводили з жовтневого засідання, він дружнім жестом поплескав Лі Кецяна по плечу, і прем’єр кивнув у відповідь.
Лі Кецяна запам’ятають за його потужний економічний досвід, але кінець його перебування на посаді пройшов у кризі “нульового ковіду”.
Під час найгіршого періоду він сказав, що економіка перебуває під величезним тиском, і закликав чиновників бути уважними і не дозволити обмеженням зруйнувати зростання.
Але коли кадрам довелося вибирати між його наказом захистити економіку та наказом Сі підтримати політику “нульового ковіду”, довго міркувати їм не довелося.
Мало що або хто може суперечити Сі Цзіньпіну, який створив свою партію такою, як йому потрібно.
Єдина небезпека, з якою він, схоже, зіткнувся, полягає у тому, що його репутація зазнала удару серед широкої громадськості.
Шкоди їй завдала насамперед політика суворих карантинних обмежень і масштабні протести через це, криза нерухомості, високий рівень безробіття серед молоді, придушення технологій і величезна шкода індустрії послуг.
“Мао вижив у період повного економічного колапсу, коли людям було не так багато чого втрачати, – каже Вуттке. – Тепер рівень життя людей значно покращився, але батьки середнього класу починають хвилюватися, що їхні діти не матимуть кращого життя, ніж мали вони”.
За цьогорічним Всекитайськими зборами народних представників, і насамперед за кадровими змінами на них, уважно спостерігатимуть ті, хто хоче побачити, куди рухається одна з найбільших економік світу.
Якщо Сі Цзіньпін обирає шлях необмеженої влади, Китаю незабаром доведеться працювати на всі оберти.
Адже коли країна не працює добре на всіх фронтах, починають виникати складні питання.