Президент США Джо Байден втретє за своєї каденції їде до Європи. Його остання поїздка, на саміт G20 в Римі та кліматичну конференцію у Глазго, була запланована за кілька місяців наперед.

Але цього разу ситуація – надзвичайна.

Російське вторгнення в Україну триває вже четвертий тиждень, і кінця йому не видно. Незрозуміло також, як діятимуть США і Європа далі.

Розглянемо п’ять найактуальніших проблем, які Джо Байден обговорить з європейськими лідерами та союзниками найближчими днями.

Демонстрація єдності

Від початку російського вторгнення в Україну США докладали особливих зусиль, щоб діяти в унісон зі своїми союзниками. Іноді це означало утриматися від дій — певних санкцій чи військової допомоги, — поки до цього не були готові усі члени НАТО.

Це завжди було складно з огляду на розрізнені інтереси 30 країн-членів альянсу, але перші драматичні дні наступу Росії створили відчуття невідкладності, усунувши традиційні перешкоди на шляху до консенсусу.

Міро того, як війна затягується, а наслідки санкцій та пов’язані з цим реакції союзників стають дедалі помітнішими, ймовірність розбіжностей усередині альянсу лише зростатиме.

Тому основна мета поїздки Байдена — стати пліч-о-пліч з союзниками Америки (у прямому і переносному сенсі) і продемонструвати, що посилення рішучості НАТО — це не тимчасова умова, а нова норма у відповідь на експансіоністську політику Росії.

Міграційна криза

Після зустрічі з лідерами Євросоюзу у Бельгії Джо Байден вирушить до Варшави, де поспілкується з польським колегою Анджеєм Дудою. Зважаючи на позицію Польщі на східному фланзі НАТО, США в останні кілька місяців приділяли їй особливу увагу.

І хоч теми військової допомоги Україні та розширення присутності НАТО на польській землі, безсумнівно, спливуть, США кажуть, що головною темою зустрічі буде потік біженців, який прибуває на українсько-польський кордон від початку війни.

Турбота про них лягає значним фінансовим і матеріально-технічним тягарем на Польщу, і, якщо це питання не вирішити компетентно, воно може зрештою призвести до соціальних заворушень та економічної нестабільності.

З огляду на геополітичне значення Польщі у конфронтації з Росією, забезпечення того, щоб країна залишалася надійним членом НАТО, є нагальною турботою США.

Зброя

В останні кілька місяців США та їхні союзники “відкрили крани” смертоносної військової допомоги українцям, які стримують російську агресію.

Проте, як заявив нещодавно президент України Володимир Зеленський у виступах перед законодавчими органами Європи та Північної Америки, цієї допомоги недостатньо. Україні потрібні досконаліші системи ППО та реактивні винищувачі, здатні закрити українське небо для російських бойових літаків.

США пообіцяли надати досконаліші засоби протиповітряної оборони великої дальності. Але це легше сказати, ніж зробити.

Спроба домовитись з поляками про надання українцям їхніх літаків радянських часів успіху не мала. Тож є побоювання, що і надання необхідних систем ППО викличе негативну реакцію Росії щодо НАТО. Не менш проблематичними є питання логістики та заміни переданої Україні зброї.

США наразі ведуть переговори з членами НАТО, Словаччиною та Туреччиною, про перенесення своїх систем ППО в Україну, але це потребує більш витонченого підходу, ніж з Польщею. Якщо Байдену вдасться владнати це питання під час свого візиту до Європи, це буде помітним успіхом.

Санкції

США та їхні союзники пообіцяли безпрецедентні виснажливі економічні санкції Росії, якщо вона вторгнеться в Україну. І підтвердили це своїми діями. Російська економіка, її фондовий ринок і валюта зазнали покарання у вигляді торговельних обмежень, фінансової ізоляції, обмежень на експорт енергоносіїв та цілеспрямованих санкцій проти російських політичних і бізнес-лідерів.

Однак навіть такі серйозні кроки не завадили Росії продовжити масштабний наступ.

І хоч західні союзники наполягають, що ефект від нинішніх санкцій згодом посилюватиметься, від лідерів США та Європи дедалі більше вимагають знайти нові способи покарання російської агресії.

Дехто пропонує запровадити нові санкції проти олігархів і політиків, накласти більші обмеження на експорт російських енергоносіїв та імпорт технологій до Росії.

Здається, жоден з цих кроків не матиме драматичного впливу на російську економіку, але іноді сприйняття тривалих дій не менш важливе, ніж самі дії.

Китай

Лідер КНР Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін провели теплу зустріч у Пекіні під час зимових Олімпійських ігор, на якій розповіли про дружбу між своїми народами, яка “не має меж”. Якщо це виллється в економічну й військову підтримку Росії Китаєм у найближчі місяці, це може підірвати все, що США та їхні європейські союзники намагаються зробити в Україні.

Минулого тижня радник з національної безпеки США Джек Салліван зустрівся зі своїм китайським колегою у Римі, після чого відбулася майже двогодинна телефонна розмова між Байденом та Цзіньпіном. Однак США не можуть діяти наодинці. І Америка, і Європа мають докласти узгоджених, скоординованих зусиль, щоб переконати Китай триматися на відстані від Росії, і, якщо можливо, більш відкрито заявляти про порушення Росією територіального суверенітету України.

Нещодавня підтримка Китаєм участі Росії у майбутньому економічному саміті G20 свідчить про те, що це завдання буде нелегким.

Європа і США є ключовим ринком збуту китайських товарів, і загроза санкцій з боку США і Європи вже тисне на китайську економіку.

Байден часто говорив про те, що світ наразі зіткнувся з битвою між демократіями і автократіями, але штовхати Китай і Росію в один ворожий табір – дуже ризиковано.